Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 753/13972/17
провадження № 51-986км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
захисника Здора В. К.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020002874, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу - за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 315 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є власністю, а на підставі ст. 71 КК - на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є власністю,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 березня 2017 року приблизно о 19:10 біля будинку на вул. Привокзальній у м. Києві за домовленістю з не встановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) шляхом підбору "закладки" придбав психотропну речовину (амфетамін), яку зберігав у зовнішній кишені своєї сумочки через плече для особистого вживання. Надалі у цей же день о 19:15 у м. Києві на вул. Привокзальній, 10/1 працівники поліції зупинили ОСОБА_1 і він у присутності понятих добровільно надав їм пакет з амфетаміном масою 0,202 г.
Київський апеляційний суд ухвалою від 3 грудня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник зазначає, що апеляційний суд належним чином не врахував тяжкості скоєного засудженим злочину, підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_1, котрий раніше притягався до кримінальної відповідальності та, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний злочин, пов`язаний із незаконним придбанням та зберіганням психотропної речовини. Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства. Крім того, зазначає, що згаданий суд не дав належної оцінки доводам у апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування місцевим судом до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та постановив судове рішення, що не відповідає приписам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення, просила скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Здор В. К. заперечили про задоволення поданої касаційної скарги, просили ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, тому Верховний Суд не переглядає судові рішення у цій частині на предмет законності та обґрунтованості.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Твердження в касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, є необґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ст. 75 КК у разі, якщо суд, крім як у випадках засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання та звільнення від нього чи його відбування нерозривно пов`язані між собою, оскільки визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.