Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1310/19
провадження № 51-1011 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12019150190000129 від 19 січня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Вознесенська Миколаївської області, мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 19 січня 2019 року приблизно о 21:30 на вул. Тітова, 40 у м. Вознесенську Миколаївської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, керуючись прямим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, взяла зі столу ніж, яким умисно завдала потерпілому ОСОБА_1 до п`яти ударів у ділянку грудної клітки та тулуба, чим заподіяла останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким останню засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання змінити та призначити засудженій ОСОБА_2 більш м`яке покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. При цьому зазначає, що вирок апеляційного суду ухвалено з порушенням статей 50, 65 КК України, оскільки призначене засудженій ОСОБА_2 покарання є занадто суворим.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілого не надходило.
У судовому засіданні прокурор Матюшева О.В. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та просила подану потерпілим касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженої ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У своїй касаційній скарзі потерпілий вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, а також посилається на те, що апеляційний суд під час призначення покарання ОСОБА_2 належним чином не врахував даних про особу засудженої, її посткримінальної поведінки та позиції самого потерпілого, який не бажав притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та просив застосувати до неї положення ст. 75 КК України.
Однак з такою позицією потерпілого колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.