ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/32869/16-к
провадження № 51-371 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Руденко О.П.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника Санамян О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Углище Рівненського району
Рівненської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженки с. Углище Рівненського району,
Рівненської області, яка проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діяннях є склад вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в її діяннях є склад вказаних кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні ними злочинів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу кадрів ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", будучи службовою особою, 12 січня 2012 року, знаходячись на своєму робочому місці, що у АДРЕСА_3, на прохання своєї сестри ОСОБА_2 вніс до офіційного документу - довідки з місця роботи - завідомо неправдиві відомості про те, що вона працює в даній установі на посаді завідуючої науково-практичним центром заготівлі та збереження біологічних тканин - лікаря дитячого хірурга вищої категорії за графіком з понеділка по п`ятницю, робочий день з 09:00 до 15:00, без зазначення відомостей про наявність сумісництва і використання робочого часу з 15:00 до 18:00, який у подальшому підписав, не маючи на те повноважень, засвідчив свій підпис основною печаткою з логотипом ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", ідентифікаційний код 020112007 та, не зареєструвавши його у встановленому порядку, присвоїв йому реєстраційний номер № 14-К, надавши таким чином документу офіційного змісту, після чого передав його ОСОБА_2 для подальшого використання.
ОСОБА_2 , працюючи з 10 січня 2005 року в ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" на посаді завідувача науково-практичного центру заготівлі та збереження трупних тканин, маючи умисел на отримання додаткових доходів та порушуючи законодавство України про працю, а саме граничні норми робочого часу, отримавши від ОСОБА_1 вказаний офіційний документ - довідку з місця роботи № 14-К від 12 січня 2012 року та достовірно знаючи про те, що він містить відомості, які не відповідають дійсності, приблизно в середині січня 2012 року, знаходячись у приміщенні ДУ "Український медичний центр спортивної медицини МОЗ України", надала його до відділу кадрів, тим самим використала завідомо підроблений документ.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невинуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки матеріали провадження містять достатньо доказів їхньої винуватості, наданих стороною обвинувачення, які, на думку прокурора, не були належним чином досліджені та оцінені. Також прокурор зазначає про необґрунтовану відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів - показань свідків. Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції, викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора не перевірив і не спростував, свого рішення належним чином не мотивував, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора виправданими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано письмові заперечення, в яких вони просять залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправдані та захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.