Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 601/690/17
провадження № 61-4202св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року у складі судді Варневич Л. Б. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Загорського О. О., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Зазначав, що він є спадкоємцем за законом після смерті його рідного дядька ОСОБА_5, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки крім нього спадщину також прийняли ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати за ним право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_5 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Кременецькою державною нотаріальною конторою 15 квітня 2008 року за реєстраційним номером 291.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Кременецькою державною нотаріальною конторою 15 квітня 2008 року за реєстраційним номером 291.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 як спадкоємець за законом (частина третя статті 1266 ЦК України) прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини не заявив про свою відмову від неї, а відповідачі не заперечують проти задоволення цього позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, оскільки позивач є племінником спадкодавця та має право на спадкування за законом згідно з другою чергою спадкування. Відповідачі відносяться до п`ятої черги спадкування, але позивач здійснив всі дії на прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про визнання за позивачем права на спадкове майно.
Суд першої інстанції, вказуючи на те, що відповідачі визнали позов, не врахував, що він не визнавав позов ОСОБА_1 та не подавав відповідної заяви.
Крім того, він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не витребував та не дослідив спадкову справу, яка була заведена після смерті спадкодавця, та не з`ясував, чи є інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Кременецькою державною нотаріальною конторою 15 квітня 2008 року, ОСОБА_5 належав на праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Кременецької державної нотаріальної контори від 16 травня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки крім нього спадщину прийняли ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також установлено, що позивач є племінником спадкодавця (батько позивача - ОСОБА_7, та спадкодавець є рідними братами по лінії їх матері ОСОБА_8 ).
Відповідачі є двоюрідними сестрами та братом спадкодавця.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.