Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 466/6705/14-ц
провадження № 61-46654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 28 лютого 1987 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
Після одруження вони проживали у будинку АДРЕСА_1, проте, враховуючи, що їх сім`я збільшувалася, у них народилися діти, то вони вирішили збудувати будинок поруч на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 .
Вказану земельну ділянку площею 600 кв. м ОСОБА_3 отримав у довічне успадковане володіння згідно з рішенням виконкому Львівської міської ради від 24 жовтня 1991 року № 446 для спорудження індивідуального житлового будинку за рахунок території міського земельного фонду. На підставі рішення виконкому Львівської міської ради від 20 червня 1996 року № 387 було затверджено наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради від 26 вересня 1996 року № 79 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки та було видано державний акт на право приватної власності на землю від 03 березня 1998 року ЛВ № 40702027.
Позивач вказує, що хоча вищезазначені рішення органів місцевого самоврядування та державний акт були скасовані судовим рішенням від 27 червня 2007 року, проте вони були чинними під час будівництва спірного будинку, який є незакінчений та не зданий в експлуатацію по сьогоднішній день.
Всі документи на спірний незакінчений будівництвом будинок знаходяться у ОСОБА_3 і він відмовляється надавати їх копії.
Шлюб між ними розірвано на підставі рішення суду 09 квітня 2014 року. На даний час між ними не врегульовано відносини, пов`язані з правом власності на спірний будинок. Позивач зверталася до відповідача з вимогою вирішити це питання в добровільному порядку, однак останній відмовився, вважаючи, що усе спільно нажите майно, в тому числі і недобудований будинок є лише його власністю.
Враховуючи наведене, позивач просила визнати об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок під літ. 2А-1 на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, провести поділ майна, визнавши за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаного вище незавершеного будівництва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2017 року позов задоволено.
Визнано об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок під літ. 2А-1 на АДРЕСА_1, який згідно з технічним паспортом від 05 жовтня 2016 року розташований на фундаменті з бетонних блоків (100 % готовності), має цегляні стіни та перегородки (100 % готовності), перекриття із залізобетонних плит та дерев`яного перекриття з підшивкою гіпсокартоном (100 % готовності), підлоги із бетонної підготовки (35 % готовності ), покрівлі із оцинкованого заліза (100 % готовності), подвійні дерев`яні вікна (100 % готовності), вхідні щитові дерев`яні двері (100 % готовності ), інженерне обладнання - електрику (17 % готовності ), оздоблення зовнішнє (0 % готовності ), оздоблення внутрішнє - штукатурка (41 % готовності) - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Проведено поділ майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку під літ. 2А-1 на АДРЕСА_1, який згідно з технічним паспортом від 05 жовтня 2016 року розташований на фундаменті з бетонних блоків (100 % готовності), має цегляні стіни та перегородки (100 % готовності ), перекриття із залізобетонних плат та дерев`яного перекриття з підшивкою гіпсокартоном (100 % готовності), підлоги із бетонної підготовки ( 35 % готовності ), покрівлі із оцинкованого заліза (100 % готовності), подвійні дерев`яні вікна (100 % готовності), вхідні щитові дерев`яні двері (100 % готовності), інженерне обладнання - електрика (17 % готовності), оздоблення зовнішнє ( 0 % готовності ), оздоблення внутрішнє - штукатурки (41 % готовності). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний незавершений будівництвом будинок під літерою 2А-1 по АДРЕСА_1 побудований у період перебування сторін у шлюбі, тобто є спільним майном подружжя, а тому підлягає поділу між ними в рівних частках, по 1/2 частці спірного об`єкту незавершеного будівництва.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки рішення органів місцевого самоврядування, на підставі яких ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку для будівництва житлового будинку, та державний акт на вказану земельну ділянку, виданий на їх підставі, скасовані судовим рішенням, то спірний незакінчений будівництвом житловий будинок, який не введений в експлуатацію, є самочинним будівництвом, а тому відповідно до положень ЦК України не підлягає поділу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд не взяв до уваги правові висновки Верховного Суду України, відповідно до яких об`єкт незавершеного будівництва, що зводився за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя з визначенням часток і при цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони з 28 лютого 1987 року по 09 квітня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 24 жовтня 1991 року № 446 ОСОБА_3 надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку площею 600 кв. м для спорудження індивідуального житлового будинку за рахунок території міського земельного фонду по
АДРЕСА_1 землеустрою та планування забудови міста від 26 вересня 1996 року № 79 надану зазначеним вище рішенням у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 600 кв. м передано останньому в приватну власність для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 .
На підставі цього наказу ОСОБА_3 був виданий державний акт на право приватної власності на землю ЛВ № 40702027 від 03 березня 1998 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2007 року, ухваленому в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 (справа № 2-71/07), вказані вище рішення органів місцевого самоврядування та державний акт на право власності на земельну ділянку скасовані.
Цим судовим рішенням встановлено, що оспорювані рішення органів місцевого самоврядування та зміст виданого на їх підставі державного акту на право приватної власності на землю суперечать вимогам чинного на той час земельного законодавства та порушують права позивачів за вказаним позовом.
Крім того, зазначеним судовим рішенням встановлено, що у період 1991-1996 років ОСОБА_3 на виділеній йому земельній ділянці спорудив житловий будинок, який на час розгляду справи в суді будівництвом не закінчений та в установленому порядку не введений в експлуатацію.
В подальшому, в березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про зобов`язання до вчинення дій та усунення перешкод у їх вчиненні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано ОКП ЛРО "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" поновити інвентаризаційну справу будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, в частині незавершеного будівництвом житлового будинку з північної сторони будинковолодіння за цією адресою шляхом проведення технічної інвентаризації незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 та складення технічного паспорту на цей об`єкт нерухомого майна, зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод працівникам ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" у проведенні технічної інвентаризації незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 з північної сторони будинковолодіння за цією адресою, надавши працівникам ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", якими буде проводиться обстеження об`єкту інвентаризації, доступ до об`єкту інвентаризації.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 була незаконно вилучена інвентаризаційна справа і останній не допускає відповідних фахівців до обстеження спірного будинку.
На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року у справі № 466/2254/15-ц, ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 05 жовтня 2016 року був виготовлений технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок під літерою 2А-1 на АДРЕСА_1, згідно з яким цей об`єкт незавершеного будівництва розташований на фундаменті, який становлять бетонні блоки (100% відсотків готовності), має цегляні стіни та перегородки (100% відсотків готовності), перекриття із залізобетонних плит та дерев`яного перекриття з підшивкою гіпсокартоном (100% відсотків готовності), підлоги із бетонної підготовки (35% відсотків готовності), покрівлі із оцинкованого заліза (100% відсотків готовності), подвійних дерев`яних вікон (100% відсотків готовності), вхідних щитових дерев`яних дверей (10% відсотків готовності), інженерного обладнання - електрики (17% відсотків готовності), оздоблення зовнішнього (0% відсотків готовності), оздоблення внутрішнього - штукатурки (41% відсотків готовності).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.