Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 640/15427/15-ц
провадження № 61-43128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації вартості частки у спільному майні.
Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2004 року він разом із ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29 січня 2004 року нежитлову будівлю загальною площею 61,5 кв. м по АДРЕСА_1, у рівних частинах по 1/2 частині кожному. У період з вересня 2005 року до липня 2007 року вони реконструювали деякі приміщення придбаної нежитлової будівлі, а деякі приміщення були самовільно добудовані, у зв`язку з чим загальна площа спільної нежитлової будівлі збільшилася до 585 кв. м. Після завершення реконструкції спільної нежитлової будівлі, у серпні 2007 року за сторонами на підставі рішення суду було визнано право власності на реконструйовані та самовільно побудовані приміщення нежитлової будівлі загальною площею 585 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 без визначення розміру часток співвласників у спільному майні.
Рішенням Київського районного суду м. Харкові від 03 липня 2014 року у справі № 640/16091/13-ц було припинено право спільної сумісної власності між ним та ОСОБА_3 на нежитлову будівлю загальною площею 585 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 ; виділено йому в натурі частку площею 247,4 кв. м, а ОСОБА_3 - нежитлові приміщення площею 337,6 кв. м. У зв`язку з цим, різниця у частках склала 90,2 кв. м (337,6 кв. м - 247,4 кв. м). Таким чином, його частка є меншою на 45,1 кв. м порівняно із часткою ОСОБА_3 .
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частки у спільному майні площею 45,1 кв. м нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 410 184,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року у складі судді Нев`ядомського Д. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі вартості 45,1 кв. м нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка становить 410 184,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 101,85 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статей 183, 358, 364, 319, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. З урахуванням вказаного наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки внаслідок поділу спільного майна різниця у частках позивача і відповідача складає 90,20 кв. м.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харків від 03 липня 2014 року було повністю задоволено позов ОСОБА_1, припинено право спільної сумісної власності між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на нежитлову будівлю загальною площею 585 кв. м по АДРЕСА_1 та визнано розмір часток власників ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в указаному майні рівними. Таким чином, оскільки відповідно до вказаного рішення суду визнано розмір часток сторін рівними, перерозподіл ідеальних часток не проводився, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості частки у спільному майні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1081/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що на підставі рішення Київського районного суду м. Харкові від 03 липня 2014 року у справі № 640/16091/13-ц відбувся поділ і виділ майна в натурі з відступом часток від їх ідеального розміру, що і є підставою для виплати компенсації стороною, ідеальна частка майна якої збільшилась у результаті поділу і виділу спільного майна.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 січня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29 січня 2004 року нежитлову будівлю загальною площею 61,5 кв. м по АДРЕСА_1 у рівних частинах, по 1/2 частини кожний.
У період з вересня 2005 року до липня 2007 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 реконструювали деякі приміщення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, а деякі приміщення були самовільно добудовані, у зв`язку з чим загальна площа цієї будівлі збільшилася до 585 кв. м.
Після завершення реконструкції спільної нежитлової будівлі, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2007 року у справі № 2-4608/07/04в за сторонами було визнано право власності на реконструйовані та самовільно побудовані приміщення нежитлової будівлі загальною площею 585 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 без визначення розміру часток співвласників у спільному майні.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2014 року у справі № 640/16091/13-ц задоволено позов ОСОБА_1 .
Припинено право спільної сумісної власності між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на нежитлову будівлю загальною площею 585 кв. м по АДРЕСА_1 .
Визнано розмір часток власників ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на нежитлову будівлі загальною площею 585 кв. м по АДРЕСА_1 рівними.
Виділено ОСОБА_1 в натурі частку площею 247,4 кв. м нежитлової будівлі загальною площею 585 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_3 в натурі частку площею 337,6 кв. м нежитлової будівлі загальною площею 585 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 . Крім цього, цим же рішенням суду було визнано право власності за сторонами на виділені їм житлові приміщення в натурі.
У зв`язку з тим, що різниця у частках сторін склала 90, 2 кв. м, частка позивача є меншою на 45,1 кв. м, тому ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом про стягнення матеріальної компенсації вартості частки у спільному майні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.