Постанова
Іменем України
22 травня 2020 року
м. Київ
справа № 381/2514/17-ц
провадження № 61-40074св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 а,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа -публічне акціонерне товариство"Київоблгаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Київоблгаз", про встановлення земельного сервітуту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Соловей Г. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Олійника В. І., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз"), про встановлення земельного сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки, площею 0,0600 га, розташованої за вказаною адресою, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідачі є власниками сусідньої земельної ділянки, площею 0,0510 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .
Належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1 знаходиться поруч із будинком АДРЕСА_1 .
Прохід до будинку АДРЕСА_1 .
Проте в 2006 році відповідачі приватизували земельну ділянку, через яку проходив доступ до її домоволодіння. Прохід до її будинку перекритий огорожею, тому вона позбавлена права вільного доступу до свого житла.
Вона неодноразово зверталася до відповідачів надати їй доступ до будинку шляхом проходу через земельну ділянку, але їй було відмовлено. На прохання укладення договору про встановлення особистого, безстрокового земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки на право постійного проходу до свого будинку відповіді від відповідачів не отримала.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити за нею особистий, безстроковий, безоплатний земельний сервітут для проходу з АДРЕСА_1 західної межі домоволодіння АДРЕСА_1, площею 25 кв. м, по земельній ділянці по АДРЕСА_1 кадастровий номер - 3211200000:06:001:0086, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у будь-який час доби до її будинку та для обслуговування газопроводу, який проходить з АДРЕСА_1 через земельну ділянку відповідачів до її будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено належними доказами, що саме встановлення особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту стосовно належної відповідачам на праві власності земельної ділянки є єдиним варіантом вирішення питання доступу до її житлового будинку. Крім того, доступ та проїзд до земельної ділянки позивача можливий іншим способом, а саме на даний час існує прохід до будинку позивача між її домоволодінням та домоволодінням по АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 не надано докази на підтвердження необхідності експлуатації та обслуговування мережі газопроводу низького тиску до її житлового будинку, зокрема, існування газопроводу саме на земельній ділянці відповідачів і перешкоджання до його доступу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних і допустимих доказів.
Також суд зазначив, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року, у справі № 381/2910/15-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема, ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Фастівської міської ради Київської області, скасування державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, що свідчить про те, що відповідачі приватизували земельну ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 381/2514/17-ц з Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки судів не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Суди не врахували, що на даний час вона користується тимчасовим проходом до свого будинку АДРЕСА_1, оскільки прохід, який існував раніше, приватизований та закритий відповідачами. Вона не є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . Спірна земельна ділянка не є подвір`ям відповідачів, не є домоволодінням та у зв`язку з проходженням по ній газопроводу до її будинку, там не можливе будівництво будинку та інших господарських споруд, тому встановлення сервітуту на право проходу через земельну ділянку відповідачів є єдиним найменш обтяжливим способом доступу до її домоволодіння та до газопроводу. Прохід до її домоволодіння через подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 є обтяжливим для власника цього будинку, незручним та тимчасовим. Частина земельної ділянки відповідачів, по якій вона просить встановити сервітут для проходу має ширину 2,30 м у частині, де відповідачами встановлена хвіртка, потім звужується, тобто ця частина земельної ділянки не використовується відповідачами як подвір`я та не може бути використана для будівництва.
Судами відібрано докази на власний розсуд, який превалює над завданнями цивільного судочинства про справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).