П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 травня 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-59сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
учасників справи:
скаржника ОСОБА_1,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 січня 2020 року № 248/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 про притягнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення),
УСТАНОВИЛА:
10 лютого 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати (далі - ТДП) від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 про притягнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а 7 квітня 2020 року надійшла уточнена скарга.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) є підставою для оскарження цього рішення.
Скаржник стверджує, що висновок ВРП про істотне порушення ним суддівської етики ґрунтується лише на даних, наявних в довідці (результат лабораторного дослідження сечі від 28 грудня 2017 року № 2605) Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотарапія", що є у кримінальному провадженні від 28 грудня 2017 року № 12017100000001324, про перебування його у стані сп`яніння, яка, на його думку є сумнівною, оскільки стан сп`яніння було встановлено через 6 годин після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), та спростовується висновком Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 1243/Е від 26 липня 2018 року, проведеної у вказаному кримінальному провадженні.
За змістом скарги, ОСОБА_1 вважає, що ВРП безпідставно притягнула його до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), оскільки 28 вересня 2018 року кримінальне провадження від 28 грудня 2017 року № 12017100000001324 закрито за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). Крім того, скаржник зазначає, що за наслідками перевірки працівниками Національної поліції України факту його перебування 27 грудня 2017 року у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом встановлено, що протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не складався.
Тому скаржник вважає, що ВРП, притягнувши його до дисциплінарної відповідальності, порушила положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), у тому числі й щодо дотримання розумного строку розгляду його скарги на рішення дисциплінарного органу ВРП.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідач не надав оцінки тому, що дисциплінарна справа була відкрита майже через рік після подання президентом Громадської організації "Ліга громадського контролю" (далі - ГО "Ліга громадського контролю") ОСОБА_2 скарги та що скаржниця відмовилася від свого звернення через неактуальність порушених у ньому питань.
Скаржник вважає, що при визначенні йому виду покарання було порушено принцип пропорційності вчиненому, бо не враховано таких обставин, як: відсутність негативних наслідків, відсутність станом на 30 січня 2020 року непогашеного дисциплінарного стягнення, обставини, що характеризують його особу та характеристика за місцем роботи, суддівське навантаження.
ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене без його участі та за відсутності кворуму у складі 11 членів ВРП.
Крім того, скаржник вважає, що на порушення частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VІІІ у розгляді його скарги на рішення ТДП ВРП від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 брав участь Овсієнко А. А., який 6 березня 2019 року входив до складу дисциплінарного органу ВРП та ухвалював рішення про відкриття дисциплінарної справи.
У відзиві на скаргу ВРП просить відмовити в її задоволенні та наводить доводи про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП та вважає необґрунтованими й безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях ознак дисциплінарного проступку.
Відповідач у відзиві звертає увагу на те, що доводи скарги ОСОБА_1 аналогічні доводам його скарги до ВРП на рішення її дисциплінарного органу та були спростовані ВРП в оскаржуваному рішенні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ВРП підтримали відповідно викладені у скарзі та відзиві на неї доводи.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення її учасників, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_1 . Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004 призначений на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року № 2009-VI обраний суддею цього суду безстроково.
Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного рішення, до ВРП 26 березня 2018 року (вх. № 348/0/13-18) надійшла скарга президента ГО "Ліга громадського контролю" ОСОБА_2 на дії судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .
У скарзі зазначалося, що 27 грудня 2017 року суддя ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "Land Rover Freelander", вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який помер унаслідок отриманих тілесних ушкоджень. За результатами аналізів установлено, що вміст алкоголю у крові ОСОБА_1 становив 1,8 проміле.
Рішенням ТДП ВРП від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві розслідувалось кримінальне провадження № 12017100000001324 за фактом ДТП за участю ОСОБА_1
28 вересня 2018 року за результатами проведення слідчих дій та експертних досліджень у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Як зазначено в постанові слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві від 28 вересня 2018 року, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 27 грудня 2017 року приблизно о 17 годині 5 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Land Rover Freelander", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею Васильківською в місті Києві зі сторони проспекту Глушкова у напрямку вулиці Ломоносова, навпроти будинку № 47 вчинив ДТП, а саме наїзд на пішохода ОСОБА_3, який помер на місці ДТП від отриманих травм.
Свідок ОСОБА_4 - інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві повідомив, що 27 грудня 2017 року перебував на чергуванні у складі екіпажу з обслуговування Голосіївського району міста Києва. Приблизно о 17 годині 5 хвилин після отримання повідомлення про ДТП на вулиці Васильківській, 47 у місті Києві та прибуття на місце пригоди він побачив пошкоджений автомобіль марки "Land Rover Freelander", державний номерний знак НОМЕР_1, а також водія автомобіля. Водій автомобіля відмовився пройти тест на вживання алкоголю за допомогою пристрою "Драгер" та в подальшому був доставлений до медичного закладу для проведення медичного огляду лікарем-наркологом.
Слідче управління Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомило, що після закриття вказаного кримінального провадження його копії надіслано до Управління патрульної поліції у місті Києві для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Управлінням патрульної поліції у місті Києві вказані матеріали були надіслані за належністю до Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області.
Васильківський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Київській області листом від 12 лютого 2019 року повідомив, що рішення за матеріалами щодо ОСОБА_1 не прийнято, проводиться перевірка.
Як вказано в рішенні ТДП ВРП від 10 квітня 2019 року, з акта медичного огляду № 010054 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, складеного 27 грудня 2017 року о 23 годині Київською міською наркологічною клінічною лікарнею "Соціотерапія" (далі - КМНКЛ "Соціотерапія"), вбачається, що висновок та діагноз за результатами огляду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - алкогольне сп`яніння, заключний діагноз - стан сп`яніння внаслідок вживання алкоголю.
Відповідно до висновку КМНКЛ "Соціотерапія" від 29 грудня 2017 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, складеного на підставі акта № 010054, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.
За результатами лабораторного дослідження № 2605, проведеного у КМНКЛ "Соціотерапія", у сечі ОСОБА_1 виявлено 1,79 % етанолу.
З копії висновку № 1243/Е експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Валіахметова Д. Е. вбачається, що згідно з даними огляду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, клінічними лікарями 27 грудня 2017 року о 23 годині встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Цей висновок підтверджується виконаним методом газорідинної хроматографії аналізом сечі ОСОБА_1, який виявив вміст етилового спирту в концентрації 1,79 проміле.
Водночас експерт наголосив, що лише за умови аналізу крові та сечі на вміст спиртів можна категорично стверджувати про наявність/відсутність стану алкогольного або іншого сп`яніння, його ступінь. У висновку також указано, що в цьому випадку результати проведеного дослідження свідчать про попередній прийом напоїв/харчів, ліків, які містять алкоголь (або у складі яких є етиловий спирт). Однак зробити висновок щодо стану ОСОБА_1 на момент події(27 грудня 2017 року о 17 годині 5 хвилин) неможливо. Тому об`єктивних підстав стверджувати, що у вказаний час він перебував у стані алкогольного сп`яніння, немає.
Оцінюючи розбіжності між актом медичного огляду № 010054 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, складеним 27 грудня 2017 року о 23 годині КМНКЛ "Соціотерапія", та висновком № 1243/Е експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Валіахметова Д. Е., ТДП ВРП, з якою погодилася ВРП, зазначила, що висновок експерта Валіахметова Д. Е. не містить доводів, які б спростовували висновки клінічних лікарів щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 .
Крім того, висновок експерта Валіахметова Д. Е. про те, що лише за умови аналізу крові та сечі на вміст спиртів можна категорично стверджувати про наявність/відсутність стану алкогольного або іншого сп`яніння та його ступінь, спростовується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до пунктів 12, 13 розділу ІІІ "Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів" вказаної Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Оскільки пунктом 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водіям заборонено керувати транспортними засобами у стані будь-якого сп`яніння незалежно від його походження, ВРП погодилася зі своїм дисциплінарним органом, що посилання у висновку на те, що стан сп`яніння ОСОБА_1 начебто може бути зумовлений "передуючим прийомом напоїв/харчів, ліків, які містять алкоголь (або у складі яких є етиловий спирт)", не мають правового значення у цьому випадку.
Ураховуючи викладене, ТДП ВРП, з якою погодилася й ВРП в оскаржуваному рішенні, оцінивши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, дійшла висновку, що поведінка судді ОСОБА_1 під час ДТП 27 грудня 2017 року містить ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Крім того, Дисциплінарна палата дійшла висновку, з яким також погодилася ВРП, що така поведінка судді ОСОБА_1 містить ознаки істотного дисциплінарного проступку.
Рішенням ТДП ВРП від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
ВРП за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на вказане рішення дисциплінарного органу дійшла висновку про те, що доводи скаржника не спростовують висновків ТДП ВРП про допущення суддею істотного дисциплінарного проступку та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
З огляду на зазначене ВРП вирішила залишити без змін рішення ТДП ВРП від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19, оскільки за результатами перевірки скарги і матеріалів дисциплінарної справи ВРП дійшла висновку про те, що дії судді ОСОБА_1 дисциплінарним органом кваліфіковано правильно, а його доводи не спростовують усіх установлених та доведених ТДП ВРП обставин.
ВРП наголошує, що доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростовують обставин відвертого ігнорування ним правил етичної поведінки, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, поведінка судді під час ДТП, унаслідок якої загинула людина, зокрема відмова від проходження тесту на вживання алкоголю за допомогою пристрою "Драгер", а отже, небажання судді ОСОБА_1 усунути сумніви щодо перебування його в такому стані, прибуття до медичного закладу для проведення медичного огляду лікарем-наркологом лише через шість годин після ДТП свідчать про недотримання суддею ОСОБА_1 норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Велика Палата Верховного Суду переглядає рішення ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 у спосіб, передбачений Законом № 1798-VІІІ.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Так, предметом оскарження до ВРП було рішення її дисциплінарного органу від 10 квітня 2019року № 1107/3дп/15-19 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Вирішуючи питання щодо меж перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
За змістом частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України").
Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом.
Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення щодо залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі статтею 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.