ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2020 року
м. Київ
справа № 367/1601/18
провадження № 51-6565км19
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Марчука О. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - Радченка О. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, постановлену в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110040003420, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ірпіня Київської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, такого, що в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимий,
у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 186 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого - останнього разу за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2015 року за ч. 2 ст. 309 КК до остаточного покарання на підставі ст. 71 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 24 квітня 2017 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 23 дні,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2019 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 186 КК -на строк 5 років, за ч. 3 ст. 186 КК - на строк 6 років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ОСОБА_2 : за ч. 3 ст. 186 КК - на строк 5 років; на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком, і остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за вчинення корисливих злочинів за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку.
Так, 18 грудня 2017 року приблизно о 10:00 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці транспортних засобів біля приміщення лотереї "Лото" на вул. Жовтневій у м. Бучі Київської області, наблизився до потерпілого ОСОБА_3 та висунув йому усну вимогу віддати мобільний телефон, після чого одразу лівою рукою схопив потерпілого за зовнішню кишеню куртки, де лежав телефон останнього. Після відмови ОСОБА_3 ОСОБА_1 ударив його кулаком правої руки по обличчю, від чого потерпілий упав на землю, а ОСОБА_1 сів зверху на потерпілого та обома руками завдав йому декількох ударів у голову, заподіявши ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя і здоров`я останнього. Після чого ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_3 ненадовго втратив свідомість, заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки "MEIZU М5 NOTE 16 Gb Grey", вартістю 2541,67 грн.
Крім того, в цей же день приблизно о 15:00 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 зайшли на неповністю огороджену земельну ділянку на АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_4, звідки мали намір викрасти металеву тачку. В цей час у вікні будинку, розташованого на цій земельній ділянці, вони побачили двох малолітніх дітей, після чого постукали у вхідні двері, а коли двері відчинилися, зайшли в будинок, попросивши у малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 попити води та мобільний телефон.
Далі, коли діти пішли на кухню та на другий поверх будинку, щоб принести воду й мобільний телефон, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до підсобного приміщення вищевказаного будинку, де взяв належний потерпілому ОСОБА_4 набір інструментів вартістю 786,10 грн, який лежав у спеціальному ящику чорного кольору марки "DEXTER", і з цим набором попрямував до вхідних дверей будинку, біля яких на нього очікував ОСОБА_1, якому ОСОБА_2 передав указаний ящик. У цей момент їх помітили малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які почали вимагати повернути ящик з інструментами, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не реагуючи на такі зауваження з боку малолітніх, залишили приміщення вказаного будинку з викраденим майном та розпорядились ним на власний розсуд.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Радченко О. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів у касаційній скарзі захисника зводиться до його вказівок на те, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою. Як зазначає скаржник, він в апеляційному суді заявив клопотання про повторний допит потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також обвинувачених, однак апеляційний суд не навів жодних мотивів, на підставі яких він не здійснив потворного допиту потерпілого ОСОБА_4 . Крім того, допитавши безпосередньо потерпілого ОСОБА_3, апеляційний суд не проаналізував наданих останнім цьому суду показань. Зазначене, на думку захисника, свідчить про недотримання апеляційним судом засади безпосередності дослідження доказів. Також захисник вважає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду апеляційної скарги сторони захисту, обмежившись викладенням тексту вироку місцевого суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав постановлені щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові рішення законними та обґрунтованими, а тому просив залишити їх без змін.
Потерпілий ОСОБА_4 подав до Верховного Суду заяву, в якій просив провести касаційний розгляд кримінального провадження за його відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Отже, касаційний суд, здійснюючи перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, не перевіряє їх у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, в межах доводів, наведених в апеляційній скарзі, який не встановив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження проведено повно, всебічно, об`єктивно, а вирок місцевого суду про визнання винуватими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 постановлено з додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, обґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника Радченка О. В., навівши відповідні мотиви та підстави для прийняття такого рішення.
Доводи захисника щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за встановлених фактичних обставин справи були предметом ретельної перевірки судами першої та апеляційної інстанцій та були належно оцінені ними у постановлених судових рішеннях.
При перевірці цих рішень не було встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 186 КК та ч. 3 ст. 186 КК відповідно.