ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/29684/15-к
провадження № 51-21км20
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
захисника Шепілова О. О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Шепілова О. О. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110100000261, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 190 КК -на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 190 КК - на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, перебуваючи на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ "Венбест", отримував від клієнтів товариства як оплату за виконання договорів з надання охоронних послуг готівкові грошові кошти, частину з яких перераховував на банківський рахунок ТОВ "Венбест", а рештою суми заволодівав, чим завдав ТОВ "Венбест" матеріального збитку, оскільки товариство виконувало умови договору з надання охоронних послуг перед клієнтами.
Так, 09 грудня 2010 року в неустановлений слідством час ОСОБА_1 перебував у приміщенні ТОВ "Венбест" на просп. Перемоги, 90/1 у м. Києві, куди прибув ОСОБА_2, який на виконання умов договору від 05 травня 2006 року № 3301-ОП з централізованої охорони об`єкту, укладеного між ним та ТОВ "Венбест", сплатив ОСОБА_1 готівкою 7920 грн за надання послуги з охорони об`єкту за січень - грудень 2011 року, а останній на підтвердження оплати ОСОБА_2 цієї суми за вказаним договором видав ОСОБА_2 відповідну квитанцію та пояснив, що ці кошти він особисто внесе на банківський рахунок ТОВ "Венбест".
Після отримання від ОСОБА_2 грошей ОСОБА_1, зловживаючи довірою ТОВ "Венбест", заволодів частиною отриманих ним від ОСОБА_2 коштів, на суму 6600 грн, якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ "Венбест" матеріальних збитків на вказану суму, а решту грошових коштів - 1320 грн - перерахував на банківський рахунок ТОВ "Венбест" як оплату послуг з охорони об`єкту за січень - грудень 2011 року за договором від 05 травня 2006 року № 3301-ОП.
У такій же спосіб ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою, діючи повторно, заволодів грошовими коштами ТОВ "Венбест", які отримав:
- 04 січня 2011 року - від ОСОБА_3 на суму 900 грн;
- 10 січня 2011 року - від ОСОБА_4 на суму 11 840 грн;
- 01 лютого 2011 року - від ОСОБА_5 на суму 780 грн;
- 15 лютого 2011 року - від ОСОБА_6 на суму 1800 грн;
- 01 червня 2011 року - від ОСОБА_7 на суму 2100 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 жовтня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шепілов О. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно кваліфікували дії його підзахисного за частинами 1 та 2 ст. 190 КК, оскільки, на думку захисника, дії засудженого підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 192 КК. Також захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував його клопотання про повторне дослідження доказів та допит свідків. Захисник вважає, що оскільки він порушував у своїй апеляційній скарзі питання щодо неповноти судового слідства і неправильної оцінки доказів, апеляційний суд повинен був перейти на стадію судового слідства за правилами розгляду в суді першої інстанцій, проте цього не зробив, що унеможливило прийняття цим судом законного рішення у справі. З огляду на викладене, на думку захисника, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Шепілов О. О. та засуджений ОСОБА_1, кожен окремо, підтримали касаційну скаргу сторони захисту, просили її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення законними й обґрунтованими, а тому просив залишити їх без змін.
Представник потерпілого ТОВ "Венбест" подав до Суду клопотання, в якому просив провести касаційний розгляд за його відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.