|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 328/1949/16-к
провадження № 51-418 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Кузнецова С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Драча Тараса Васильовича на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015080000000486 від 04 грудня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, який згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Згідно з цим вироком, ОСОБА_1, який займав посаду начальника Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), органами досудового розслідування обвинувачувався в тому, що 21 грудня 2015 року близько 14:40 години, зустрівся з ОСОБА_2 та повідомив йому під час розмови, що до Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області надійшло завдання про проведення перевірки операцій з продажу зернових культур суб`єктів господарювання, які не оподатковуються податком на додану вартість, й у ТОВ "Торгстандарт Плюс" обсяг цих операцій склав 9,6 мільйонів гривень. Для складення документів про відсутність порушень податкового законодавства за цими операціями, ОСОБА_2 повинен сплатити йому 1,5 % від обсягу вказаних операцій, тобто 144 000 гривень. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що за складання документів про відсутність порушення податкового законодавства та підтвердження за результатами перевірки реальності поставки ТОВ "ТК "Діада" для ТОВ "Стелсі" протруювача (гербіцидів) та складання відповідної податкової інформації він згоден сплатити 2% від обсягу операцій, тобто ще 10 000 гривень. 22 грудня 2015 року близько 15:45 години ОСОБА_2, перебуваючи разом з ОСОБА_1 у автомобілі, надав згоду на пропозицію останнього, а 29 січня 2016 року близько 12:15 години повідомив, що він готовий передати раніше обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 154 000 гривень. Після цього 12 лютого 2016 року та 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що він повинен зустрітись з першим заступником начальника Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_3, який повідомить про порядок передачі неправомірної вигоди. 15 лютого 2016 року близько 14:20 години ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 рахунок № 8 ФОП ОСОБА_4 16 лютого 2016 року об 11:51 годин ОСОБА_2, на виконання раніше досягнутої з ОСОБА_1 домовленості про передачу неправомірної вигоди у розмірі 154 000 гривень за допомогою комп`ютерної програми "Приват24" перерахував з розрахункового рахунку ТОВ "ТК "Дельфа-С", директором якого він являється, 154 000 гривень на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк".
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який приймав участь у судовому провадженні, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильну оцінку доказів у кримінальному провадженні, на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про визнання відомостей, отриманих внаслідок НСРД, недопустимими доказами. Зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015080000000486 від 04 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_2 проводилось за первісною кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, та лише 13 травня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри на ч. 2 ст. 369-2 КК України, вказана стаття зазначена у сформованому 17 травня 2016 року витягу з ЄРДР, в той час як до цього часу досудове розслідування проводилось за ч. 3 ст. 368 КК України. У зв`язку з цим, посилається на помилковість висновків апеляційного суду щодо недопустимості доказів через надання дозволів на НСРД не в межах кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 від 4 грудня 2015 року, а при розслідуванні кримінального провадження за заявою ОСОБА_5 за заявою від 23 грудня 2015 року. Також зазначає, що дозвіл на проведення НСРД у вигляді аудіо та відео контролю особи стосовно ОСОБА_1 був наданий 09 грудня 2015 року, тобто до внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 та об`єднання їх в одне провадження. Також вказує на те, що апеляційний суд, не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги, та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С. М., який прийняв участь в касаційному розгляді, вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги, поданої прокурором відділу прокуратури Запорізької області Драчом Т. В., відсутні, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні. В той же час клопотання про відмову від касаційної скарги в порядку ст. 432 КПК України подано не було.
Від виправданого ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просив залишити рішення судів без змін, а касаційну скаргу прокурора Драча Т. В. - без задоволення.
Мотиви Суду Начало формы
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків. Конец формы
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Крім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконані.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованого визнання судом першої інстанції недопустимими доказів, отриманих внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що за заявою ОСОБА_2 04 грудня 2015 року до ЄРДР були внесені відомості за ч. 2 ст. 369-2 КК України, яким присвоєно номер кримінального провадження, - 42015080000000486 (епізод 1), обвинувачення було змінено прокурором на ч. 3 ст. 368 КК України під час судового розгляду. Апеляційний суд зазначив, що фактично ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування було інкриміноване тільки кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке є злочином середньої тяжкості та слідчий органу досудового розслідування не мав правових підстав звертатись до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим результати їх проведення обґрунтовано визнані судом першої інстанції недопустимими доказами. Також суд апеляційної інстанції погодився з тим, що слідчий суддя санкціонував проведення аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 в межах іншого кримінального провадження за епізодом № 2 за заявою ОСОБА_5, а не за епізодом № 1 за заявою ОСОБА_2, та що у матеріалах кримінального провадження відсутня відповідна ухвала про використання результатів слідчих (розшукових) дій у іншому кримінальному провадженні. На думку апеляційного суду, тільки вищевказані порушення кримінального-процесуального закону органами досудового розслідування вже давали право суду першої інстанції визнати недопустимими доказами всі результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій. Також апеляційний суд погодився з визнанням недопустимими доказами результатів негласних слідчих дій у вигляді контролю за вчиненням злочину.