Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 619/3544/17
провадження № 61-8926св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області у складі судді Остропільця Є. Р. від 12 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 04 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.
В обґрунтування позову вказав, що з вересня 2004 року до грудня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2013 року, укладеного в інтересах сімʼї, набула право власності на земельну ділянку площею 0,1322 га, що розташована на території Черкасько-Лозівській сільської ради Дергачівського району Харківській області у обслуговуючому кооперативі "Садово-городній кооператив "Лісне".
Враховуючи, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просив суд в порядку поділу цього майна визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у обслуговуючому кооперативі "Садово-городній кооператив "Лісне" у Черкасько-Лозівській сільській раді Дергачівського району Харківській області та визнати за відповідачем право на Ѕ частину цієї земельної ділянки.
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на земельні ділянки.
В обґрунтування позову вказала, що земельна ділянка площею 0,1322 га, щодо якої позивач заявив вимоги, є її особистою приватною власністю, оскільки була виділена їй у користування як асоційованому члену обслуговуючого кооперативу "Садово-городній кооператив "Лісне" з правом подальшого викупу її у майбутньому, який вона і здійснила, отримавши від свого батька у позику грошові кошти.
Разом із тим, позивач, який не мав джерел доходу, за договором купівлі-продажу у 2015 році набув земельну ділянку площею 0,35 га, що розташована в урочищі Загорода у с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, кошти на придбання якої отримав від її батька.
Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на обидві вказані земельні ділянки.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 січня 2018 року позови обʼєднані в одне провадження.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони не довели факт належності спірних земельних ділянок до спільної сумісної власності подружжя, незважаючи на факт їх придбання у період шлюбу.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не надано допустимих доказів придбання земельної ділянки в урочищі Загорода за її особисті кошти.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 рокузалишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 та задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Скасовано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за кожним на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у обслуговуючому кооперативі "Садово-городній кооператив "Лісне" у Черкасько-Лозівській сільській раді Дергачівського району Харківської області.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, встановивши, що земельна ділянка площею 0,1322 га придбана сторонами у період шлюбу, та не врахувавши при цьому презумпцію спільності майна подружжя, придбаного у шлюбі. Відповідач не надала суду доказів, які в розумінні статті 57 СК України свідчать про належність їй особисто грошових коштів, за які були придбані спірні земельні ділянки, а тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову та визнання земельних ділянок особистою приватною власністю відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні її позову та задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,1322 га є її особистою приватною власністю, оскільки була виділена їй у користування як асоційованому члену обслуговуючого кооперативу "Садово-городній кооператив "Лісне" та придбана нею за особисті кошти. Суди попередніх інстанцій не в повній мірі встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема джерела походження коштів, за які були придбані спірні земельні ділянки, а також майновий стан сторін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З вересня 2004 року до грудня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули дві земельні ділянки.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 вересня 2013 року, укладеного між обслуговуючим кооперативом "Садово-городній кооператив "Лісне" та ОСОБА_4, остання набула право власності на земельну ділянку площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18 917,82 грн, що розташована у цьому кооперативі на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківській області.
При цьому ОСОБА_1 як чоловік ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчену згоду на придбання цього майна (а.с. 11, т 2).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2015 року ОСОБА_1 набув земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2122484401:01:009:0030, що розташована в урочищі Загорода у с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.