Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 201/15850/13-ц
провадження № 61-10617св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі -
ПАТ "Ощадбанк") про визнання недійсним кредитного договору, стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до кредитного договору
від 28 березня 2008 року позивач отримала у відповідача кредит у розмірі 68 000 грн зі сплатою 15 % річних строком на 36 місяців. Вказаний кредитний договір був забезпечений договором застави, предметом якого є транспортний засіб Т-25А.
Вказувала, що банк свої зобов`язання за кредитним договором не виконав та не видав їй грошові кошти, що підтверджується висновком експертів. Разом з тим, кредит у розмірі 68 000 грн було повернуло банку.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати кредитний договір від 28 березня 2008 року недійсним та стягнути з ПАТ "Ощадбанк" суму сплачених від її імені за цим договором коштів у розмірі 68 000 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 серпня 2014 року (в складі судді Браги А. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібрані у справі докази спростовують твердження позивача про відсутність будь-яких юридичних правовідносин між позивачем та відповідача, що випливають з кредитного договору від 28 березня 2008 року. Кредитний договір та інші супутні йому договори були укладені у березні 2008 року, а позивач звернулася до суду лише наприкінці 2013 року, не надавши при цьому належне підтвердження її не звернення до суду понад п`ять років.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого
2015 року (в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П.,
Городничої В. С.) рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 серпня 2014 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що рішенням Великоолександріївського районного суду Херсонської області від 15 травня 2013 року у справі № 650/304/14-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ощадбанк" 68 000 грн відповідно кредитного договору від 28 березня 2008 року. Крім того, позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду, оскільки спірний кредитний договір був укладений у 2008 році, а в суд з позовом у цій справі вона звернулась 22 липня 2013 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року (в складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Леванчука А. О., Лесько А. О., Хопти С. Ф., Черненко В. А.) ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що підстави для відмови у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності та у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог є взаємовиключними та не можуть бути застосовані одночасно. Апеляційний суд вказане не врахував, не дав оцінку тому, чи звертався відповідач до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня
2015 року (в складі колегії суддів: Козлова С. П., Тамакулової В. О., Болтунової Л. М.) рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 серпня 2014 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивачем не надано суду безспірних доказів неукладення нею спірного договору. Позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року (в складі колегії суддів:
Кузнєцова В. О., Наумчука М. І., Кадєтової О. В., Карпенко С. О., Мостової Г. І.) рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня
2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 22 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що, встановивши, що умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту готівкою, підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Підпис отримувача" видаткового касового ордера
від 28 березня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису, суди першої та апеляційної інстанцій не визначилися з правовідносинами сторін, які випливають з встановлених обставин, та правовими нормами, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, не врахували зміст статті 1051 ЦК України, яка надає право позичальнику оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти насправді не були ним отримані, та помилково вважали, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, позов з підстав, на які посилався позивач, не розглянули.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 травня 2016 року (в складі судді Демидової С. О.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при підписанні спірного кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін. Позивач погодилася на умови про надання кредиту як такі, що її влаштовували. Позивача не примушували та не нав`язували їй своїх послуг та не вимагали укладення договору. Це була особиста ініціатива позивача. Позивачем власноручно підписано спірний кредитний договір та їй було відомо про його існування. Спірний кредитний договір був укладений 28 березня 2008 року. Позивач звернулася до суду лише 22 липня 2013 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, який сплинув у березні 2011 року. Позивач пропустила строк позовної давності для подання позовної заяви.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня
2016 року (в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,
Каратаєвої Л. О.) позов задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір, укладений 28 березня 2008 року між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк"на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 240,87 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту готівкою, проте підпис від імені
ОСОБА_1 у графі "Підпис отримувача" видаткового касового ордера
від 28 березня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису. У матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем коштів за спірним правочином, тому позовні вимоги в частині визнання кредитного договору недійсним підлягають задоволенню.
Відповідно до квитанції від 30 вересня 2010 року спірна сума була сплачена відповідачу ОСОБА_2, а про спірний договір позивач дізналася лише
04 квітня 2013 року, тому вона не могла сплатити ці кошти, відповідно, вони
і не підлягають до стягнення на її користь.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року (в складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Журавель В. І., Хопти С. Ф., Штелик С. П.) рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня
2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів та розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Проте апеляційний суд не застосував норму статті 216 ЦК України до спірних правовідносин. Так, у матеріалах справи наявна довідка про те, що кредит погашено ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_2 не є стороною договору, який визнано недійсним, і відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходяться поза межами цих правовідносин.
Стягнувши на користь ОСОБА_1 лише судовий збір, апеляційний суд не вирішив питання щодо інших понесених позивачем судових витрат, зокрема, на правову допомогу, за проведення експертиз, за подання скарг, витрат, пов`язаних з явкою до суду.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня
2017 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
від 12 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів скасовано.
Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені у рахунок погашення кредиту, у розмірі 68 000 грн, а також судовий збір - 1 103,57 грн, витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи - 2 131,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитний договір визнано недійсним, тому необхідно допустити двосторонню реституцію, стягнувши з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені у рахунок погашення кредиту, у розмірі 68 000 грн, які сплачені на виконання умов спірного правочину, що підтверджується довідкою банку від 30 вересня
2010 року. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи, а також судовий збір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Ощадбанк"просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно визначив наслідки недійсності кредитного договору, не врахував, що позивач на виконання умов указаного правочину отримала транспортний засіб, який знаходиться у її власності. Судом не правильно застосовано норми
статей 216, 1051, 1057-1 ЦК України.
Банк виконав умови кредитного договору та позичальник на виконання цього правочину одержала у власність транспортний засіб Т-25А.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним кредитного договору, суд помилково взяв до уваги висновок експерта, оскільки він не є обов`язковим для суду, та не оцінив його у сукупності з іншими доказами.