Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 554/1078/15-ц
провадження № 61-10214cв18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, від імені якого діють адвокат Сліпченко Юрій Анатолійович та адвокат Брюховецький Олександр Володимирович, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року у складі судді Блажко І. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про стягнення відсотків за договором банківського вкладу та трьох процентів річних.
Позов мотивовано тим, що 23 травня 2008 року між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено договір банківського вкладу № 20/02-02/09 "Універсальний" строком на 12 місяців (до 23 травня 2009 року) під 25 % річних, за умовами якого він того самого дня передав банку 30 000 доларів США.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2012 року у справі № 1620/975/2012 з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його користь стягнуто 30 000 доларів США за договором банківського вкладу від 23 травня 2008 року № 20/02-02/09, відсотки за договором - 6 716,58 доларів США, три проценти річних за час затримки повернення вкладу - 1 999,72 доларів США та 5 475 доларів США пені, а всього - 44 191,30 доларів США. Оскільки вказане рішення суду було виконано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 06 листопада 2012 року, вважав, що на його користь підлягають стягненню відсотки за вкладом та три проценти річних за час прострочення виконання зобов`язання до дати фактичного розрахунку, тобто до 05 листопада 2012 року включно.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на свою користь: відсотки за договором банківського вкладу "Універсальний" від 23 травня 2008 року № 20/02-02/09 у розмірі 25 931,50 доларів США, що в еквіваленті станом на 29 січня 2015 року - 413 718,93 грн; 3 % річних від суми боргу у розмірі 552,32 доларів США, що в еквіваленті станом на 29 січня 2015 року - 8 811,87 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2015 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 травня 2015 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 відсотки за вкладом у розмірі 25 705,47 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 січня 2015 року становить 410 011,27 грн, та три проценти річних від суми боргу у розмірі 525,20 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 січня 2015 року становить 8 379,19 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2015 року відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відкритті касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду України від 02 березня 2016 року (провадження № 6-2861цс15) ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2015 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2015 року та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 проценти у розмірі 72,01 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 січня 2015 року становить 1 148,56 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору банківського вкладу, 23 травня 2009 року, зобов`язальні правовідносини сторін трансформувались в охоронні, а тому з банку на користь позивача підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу. Відсоткова ставка за вкладом "До запитання" у розмірі 0,25 % річних та відсоткова ставка за рахунками фізичних осіб "До запитання" у розмірі 0,01 % визначені рішеннями Комітету з управління активами та пасивами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 01 лютого 2007 року № 7/1 та від 02 березня 2010 року № 100302/РІ/1.
Водночас положення статті 625 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються, а тому позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних у цій справі є безпідставними.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року апеляційні скарги представників ОСОБА_1 - Сліпченка Ю. А. та ОСОБА_3 - відхилено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Сліпченко Ю. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року, постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 1070 ЦК України, яка регулює взаємовідносини щодо банківського рахунку, тоді як договір на обслуговування такого рахунку між учасниками справи не укладався. Натомість, суди попередніх інстанцій не застосували до правовідносин у цій справі статті 625 та 1061 ЦК України. Зазначене підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-247цс14, від 21 вересня 2016 року у справі
№ 6-544цс16. При цьому суди не звернули увагу на те, що згідно з пунктом 5.2 договору банківського вкладу "Універсальний" від 23 травня 2008 року № 20/02/09 договір втрачає свою силу за згодою сторін з моменту виплати банком вкладнику суми і відсотків за цим вкладом. Оцінюючи докази у цій справі на предмет їх належності та допустимості, суди попередніх інстанцій допустили порушення положень статей 58, 59 ЦПК України 2004 року та
77-79 ЦПК України.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Брюховецький О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року, постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не врахували обставини, встановлені у справі № 1620/975/2012, щодо стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 пені за період з 26 березня 2011 року до 26 березня 2012 року за договором банківського вкладу від 23 травня 2008 року № 20/02-02/09, які підтверджують дію договору до дати стягнення пені. Суди попередніх інстанцій не виконали вимоги цивільного процесуального законодавства України щодо обов`язкового наведення мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Врахування судами попередніх інстанцій процентної ставки за вкладом "До запитання" у розмірі 0,25 % річних та процентної ставки за рахунками фізичних осіб "До запитання" у розмірі 0,01 %, визначених рішеннями Комітету з управління активами та пасивами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 01 лютого 2007 року № 7/1 та від 02 березня 2010 року № 100302/РІ/1, є помилковим, оскільки вказані рішення є лише проектами рішень. Матеріали справи не містять належним чином оформлених примірників указаних рішень ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Крім того, застосовуючи під час обрахунку спірних сум вказані вище розміри процентів, суди не врахували положення частини другої статті 1061 ЦК України, яка регламентує застосування зменшеної відсоткової ставки до нових вкладів. Крім того, суди попередніх інстанцій на порушення вимог статті 360-7 ЦПК України 2004 року не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-544цс16, від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13, від 28 січня 2015 року у справі № 6-247цс14, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-140цс13, від 18 вересня 2013 року у справі № 6-65цс13, від 22 січня 2014 року у справі № 6-157цс13, від 09 квітня 2014 року у справі № 6-12цс14, від 11 вересня 2013 року у справі № 6-52цс13, правовідносини у яких є подібними до цієї справи. Суди помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 1070 ЦК України, яка регулює взаємовідносини щодо банківського рахунку, тоді як договір на обслуговування такого рахунку між учасниками справи не укладався.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до суду не подало.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Сліпченко Ю. А., на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 554/1078/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Брюховецький О. В., на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року, зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення процентів за договором банківського вкладу та трьох процентів річних призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено договір № 20/02-02/09 на вклад "Універсальний", згідно з пунктом 1.1 якого ОСОБА_1 передав, а банк прийняв на вклад "Універсальний" на умовах договору грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25 % річних. Днем закінчення строку вкладу є 23 травня 2009 року.
Порядок нарахування та сплати відсотків визначений у пункті 2.4 договору.
Відповідно до підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору початком періоду нарахування відсотків є день зарахування суми грошових коштів, яка визначена у пункті 1.1, на рахунок вкладника, закінченням є день закінчення строку вкладу, встановлений у пункті 1.1 договору.
Підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 договору встановлено, що банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного пунктом 1.1 договору.
Згідно з пунктом 6.2 договору строк його дії не продовжується. Після закінчення строку вкладу, визначеного пунктом 1.1, сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонується банком на момент його укладення.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2012 року у справі № 1620/975/2012 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення сум вкладу, процентів, пені та трьох процентів річних від суми боргу, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 жовтня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення депозитного вкладу за договором на вклад "Універсальний" від 23 травня 2008 року 30 000 доларів США вкладу за договором, 6 716,58 доларів США неповернутих процентів за весь час дії договору, 1 999,72 доларів США - три проценти річних за час затримки повернення вкладу, 5 475 доларів США пені, а всього - 44 191,30 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день вирішення справи становить 353 221,06 грн.
Рішення набрало чинності 08 жовтня 2012 року.
Визначену вищевказаним судовим рішенням суму заборгованості ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" сплатило ОСОБА_1 06 листопада 2012 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.