Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 255/3307/13-ц
провадження № 61-2202св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітіна Дмитра Олександровича, на заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року у складі судді Пруднікової Г. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_2 01 червня 2011 року було укладено договори позики на загальну суму 874 347 доларів США зі строками повернення: 55 000 доларів США до 01 липня 2011 року, 125 000 доларів США до 01 серпня 2011 року, 198 580 доларів США до 01 серпня 2011 року, 389 767 доларів США до 01 жовтня 2011 року, 106 000 доларів США до 01 червня 2012 року, що підтверджується відповідними розписками від 01 червня 2011 року.
Вказував, що відповідач не виконала свої зобов`язання за вказаними договорами. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути борг, проте нею свої обов`язки не виконано.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики у розмірі 874 347 доларів США та 3 % річних у розмірі 38 287,03 доларів США.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 874 347 доларів США, суму 3% річних у розмірі 38 287,03 доларів США та судові витрати у розмірі 3 441грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договори позики на загальну суму 874 347 доларів США, договори були укладені у письмовій формі. Проте, всупереч умовам договорів відповідач грошові кошти позивачу не повертає.
Короткий зміст інших судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02 січня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 255/3307/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 255/3307/13-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у частині тексту заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа № 255/3307/13-ц (2/255/1266/2013) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 874 347 доларів США, суми 3 % річних у розмірі 38 287,03 доларів США та судових витрат у розмірі 3 441 грн.
Поновлено строк пред`явлення виконавчого листа № 255/3307/13-ц (2/255/1266/2013) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 874 347 доларів США, суми 3 % річних у розмірі 38 287,03 доларів США та судових витрат у розмірі 3 441 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2019 року заяву представника ОСОБА_2 - Нікітіна Д. О., про перегляд заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітіна Д. О., залишено без задоволення, а заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне й обґрунтоване рішення.
Доводи відповідача про те, що вона ніяких договорів позики з позивачем не укладала, грошових коштів від нього не отримувала, розписок про отримання грошових коштів позивачу не видавала суд апеляційної інстанції вважав непереконливими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Нікітін Д. О.,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів факт укладення між сторонами договорів позики від 01 червня 2011 року, оскільки надав суду тільки відповідні розписки.
Вказує, що, під час перегляду справи апеляційним судом, позивач не зміг надати оригінали вказаних розписок для проведення почеркознавчої експертизи.
Ставить під сумнів факт написання та зміст розписок. Вважає, що суди надали їм неналежну правову оцінку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року ОСОБА_1, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, надавши належну оцінку доказам та обставинам справи, тому судові рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.
Зазначає, що відповідач зловживає процесуальними правами, користуючись тим, що матеріали справи знаходяться на тимчасово непідконтрольній території України. При цьому, відповідачу було відомо про оскаржуване судове рішення районного суду в 2013 року, що підтверджується встановленими апеляційним судом обставинами, але оскаржити його вона вирішила тільки у 2018 році.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 червня 2011 року було укладено договори позики на загальну суму 874 347,00 доларів США (55 000 доларів США до 01 липня 2011 року, 125 000 доларів США до 01 серпня 2011 року, 198 580 доларів США до 01 серпня 2011 року, 389 767 доларів США до 01 жовтня 2011 року, 106 000 доларів США до 01 червня 2012 року), що підтверджується відповідними розписками від 01 червня 2011 року.
Виконавчий лист, виданий на підставі заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 липня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 874 347 доларів США та 3 % річних у розмірі 38 287,03 доларів США перебував на виконанні Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, підтвердженням чого є довідка, видана 18 лютого 2019 року начальником відділу примусового виконання рішень Буханцовим О. В.
Виконавчий лист було повернуто стягувачу згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з проведенням на території Донецької області активної фази антитерористичної операції та неможливості проведення подальших виконавчих дій (а. с. 42).
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03 липня 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на його користь вказаної суми заборгованості та поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.
З огляду на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон, під час розгляду подання державного виконавця судом було встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька 12 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 912 634,03 долари США. Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 02 вересня 2013 року, проте вимоги виконавчого документу нею не виконані. Станом на 30 жовтня 2013 року боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання судового рішення. У судовому засіданні божник ОСОБА_2 зазначила, що грошей та майна для погашення заборгованості вона не має, воно все знаходиться в іпотеці.
Подання головного державного виконавця задоволено.
Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим документом щодо стягнення на користь ОСОБА_1 вказаної суми (а. с.156, 157).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітіна Д. О. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.