ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
на постанову від 7 квітня 2020 року
у справі № 521/2993/13-ц
провадження № 14-736цс19
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаємо окрему думку.
Суть позовних вимог:
- У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який в подальшому уточнив та просив:
- здійснити виділення в натурі 1/3 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої на території Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровський Одеської області у СТ «Кинаповець» (далі - земельна ділянка № НОМЕР_1 ), що йому належить;
- визнати за ним право власності на земельну ділянку, що відповідає 1/3 частини з розмірами відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи, з присвоєнням нової адреси та встановленням порядку виконання судового рішення, згідно з яким воно є підставою для реєстрації прав власності за земельну ділянку;
- здійснити виділення його частки у квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_1 ), яка є спільною частковою власністю, та стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію вартості 1/6 частини зазначеної квартири.
В обґрунтування позову послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 . Судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 за позивачем - на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , за ОСОБА_2 - на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , за ОСОБА_3 - на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 . Оскільки спільне з відповідачами володіння зазначеною квартирою є неможливим, а також зважаючи на те, що він фактично позбавлений права користування належним йому майном, ОСОБА_1 просив його позов задовольнити.
У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому просила виділити їй в натурі 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 129?130).
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просила здійснити виділення в натурі 1/3 частини земельної ділянки № НОМЕР_1, що їй належить; визнати за нею право власності на земельну ділянку, що відповідає 1/3 частини з розмірами відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи, з присвоєнням нової адреси та встановленням порядку виконання судового рішення, згідно з яким воно є підставою для реєстрації прав власності за земельну ділянку; здійснити виділення її частки у квартирі АДРЕСА_1 , яка є спільною частковою власністю, та стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості 2/3 частин зазначеної квартири (т. 2, а.с. 67-68).
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просив виділити йому в натурі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 148).
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просив здійснити виділення в натурі 1/3 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , що йому належить; визнати за ним право власності на земельну ділянку, що відповідає 1/3 частини з розмірами відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи, з присвоєнням нової адреси та встановленням порядку виконання судового рішення, згідно з яким воно є підставою для реєстрації прав власності за земельну ділянку; здійснити виділення йому частки у квартирі АДРЕСА_1 , яка є спільною частковою власністю, та стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію вартості 1/6 частин зазначеної квартири (т. 2, а.с. 54-55).
Матеріали справи всупереч вимогам статей 123-126 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, не містять процесуальних документів, які свідчать про прийняття судом будь-якої з позовних заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до розгляду. Не зазначено про вчинення таких процесуальних дій судом в ухвалених судових рішеннях у справі, якими вирішено позовні вимоги.
Обставини, встановлені судами:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої на території Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровський Одеської області у СТ «Кинаповець».
1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належала спадкоємцеві на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з ОСОБА_5 24 травня 2006 року, інша 1/2 частина цієї квартири належить ОСОБА_3 на підставі цього ж договору.
Спадкоємцями ОСОБА_4 є його сини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від різних шлюбів та його колишня дружина ОСОБА_3 , яка рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 6 березня 2014 року, що набрало законної сили, визнана спадкоємцем першої черги за законом.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2014 року у справі № 1519/2-5562/11, що набрало законної сили, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на 1/6 частині квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частині земельної ділянки № НОМЕР_1 за кожним, а за ОСОБА_3 - право власності на 2/3 частини цієї квартири та 1/3 частини зазначеної земельної ділянки.
У справі після уточнення позовних вимог та за клопотанням ОСОБА_1 призначено та проведено додаткову судову будівельно-технічну, земельно-технічну та оціночну експертизу, за наслідками якої складено висновок від 18 жовтня 2016 року № 496/519. Згідно з цим висновком виділити 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 технічно можливо; розділити на три рівнозначні частини (однакові за цінністю та якістю) цю земельну ділянку з урахуванням забудови, яка на ній існує, а також у відповідності до часток співвласників (по 1/3 частини) неможливо; виділити 1/6 частину у квартирі АДРЕСА_1 неможливо; ринкова вартість 1/6 частини цієї квартири на дату складання висновку складає 333 667 грн.
Судові рішення у справі:
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.
Щодо позовних вимог про виділення кожному з них у натурі по 1/3 частині земельної ділянки № НОМЕР_1 судові рішення мотивовано тим, що у висновку судової експертизи під час визначення варіантів поділу земельної ділянки в натурі, не надано варіанту, в якому були б враховані права та інтереси всіх її співвласників. А тому в разі задоволення одного з позовів, буде порушено право власності іншої сторони, що є неприпустимим.
Щодо стягнення грошової компенсації вартості частин спірної квартири, суди виходили із того, що виділити ОСОБА_1 в натурі належної йому 1/6 частини квартири технічно неможливо, а ОСОБА_3 , яка також є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 , проти стягнення з них грошової компенсації цієї частки категорично заперечує, посилаючись на відсутність такої фінансової можливості. За таких обставин підстави для припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/6 частинку квартири АДРЕСА_1 відсутні.
З приводу зустрічних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за їхні частини квартири, суди зазначили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками, які володіють і користуються спільним майном, що знаходиться у спільній частковій власності, а отже їх вимоги про стягнення грошової компенсації за правилами частини третьої статті 358 ЦК України є безпідставними, оскільки цією нормою передбачено право того співвласника, який не користується належним майном вимагати грошової компенсації від інших співвласників, які спільним майном володіють та користуються.
Касаційне провадження:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено про неправильне застосування судами положень статті 364 ЦК України. Чинним законодавством не передбачено такої підстави відмови в отриманні співвласником грошової компенсації його частки (у разі неможливості виділу її в натурі) від інших співвласників, як відсутність фінансової можливості сплатити таку компенсацію. Суди також не навели жодної норми закону, яка унеможливлює виділення належної ОСОБА_1 земельної ділянки, та залишили поза увагою, що експертом визначено можливість поділу земельної ділянки без втрати її цільового призначення.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 перехідних положень ЦПК України з посиланням на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15, предметом якої був спір про присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні.
Згідно з цим висновком випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються статтею 364 ЦК України.
З врахуванням закріплених в пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд враховувати при вирішенн