Постанова
Іменем України
26 травня 2020 р.
м. Київ
справа №636/4505/14-к
провадження № 51-83 км 20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М.В., Марчука О. П.,
секретаря
судового засідання Миколюка Я.О.,
за участю:
прокурора Руденко О.П.,
захисника Неженець Т.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Неженець Т.І. на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220440001250 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання, цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
09 вересня 2014 року, приблизно о 10 год, ОСОБА_1 перебуваючи у бесідці №7 на території бази відпочинку ДП ХСУ №127 - "Будівник", що розташована на березі річки Сіверський Донець на землях Есхаровської селищної ради зона №01 комплекс будівель та споруд №11 у Чугуєвському районі Харківської області, де разом із своїми знайомими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, снідала і вживала спиртні напої.За столом між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 виникла словесна сварка, яка перейшла в бійку, в ході якої ОСОБА_1 діючи навмисно і розуміючи можливі наслідки своїх дій, від яких може настати смерть потерпілої, свідомо допускаючи їх настання, стоячи напроти ОСОБА_5 схопивши зі столу правою рукою алюмінієвий шампур, що має загострений кінець, завдала їм один удар в область лівого плечового суглобу по передній поверхні грудної клітини потерпілої, заподіявши смерть ОСОБА_5, яка настала від колотого поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням легені та аорти.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Неженець Т.І. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. При цьому вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого був неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій в даному кримінальному провадженні. На думку захисника, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вважає, що вона вчинила не навмисний злочин, а злочин з необережності в формі злочинної недбалості. Зазначає про те, що судом не доведено вину її підзахисної у вчиненні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України, оскільки в її діях був відсутній умисел на позбавлення життя потерпілої., а остання сама спровокувала конфлікт, в зв`язку з чим ОСОБА_1 повинна була себе захищати. Крім того, посилається на те, що судом необґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання, скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки відповідна експертиза не проводилась. Суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без зміни, не проаналізував та не спростував усіх доводів апеляційних скарг засудженої та захисника, і не надав відповіді на всі їх доводи. У зв`язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Неженець Т.І. наполягає на задоволенні касаційної скарги, стверджуючи про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_1 .
Прокурор Руденко А.О. вважає касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено.
Що стосується доводів у касаційної скарги захисника Неженець Т.І. про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України та про необхідність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 119 КК України, то вони є необґрунтованими.
Так, диспозицією ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі непрямого умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
На відміну від згаданого злочину вбивство через необережність (ст. 119 КК України) за суб`єктивною стороною, проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості (ст. 25 КК). Зокрема, необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.