Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 686/25855/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4820/599/19
Провадження № 51 - 365 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Кондратюка О.А. у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240010007073 від 01 листопада
2018 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року за ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2,
ст. 70 ч. 1, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
за ст. 186 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кондратюка О.А. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 14 листопада 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Цим же вирком ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 листопада 2018 року о 17 годині 07 хвилин у торговельному залі магазину "Кошик", розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Молодіжна, 6/2, повторно таємно викрав належну ТОВ "Експрес Продукт" пляшку спиртного напою "Xenta Absenta" вартістю 342 гривні.
Крім того, того ж дня о 17 годині 46 хвилин ОСОБА_1 за аналогічних обставин намагався таємно викрасти пляшку лікеру "Jagermeister" вартістю 186 гривень
50 копійок, однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 був зупинений начальником служби охорони
ОСОБА_2
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині виправдання його за ст. 186 ч. 2 КК України за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Шевчук Н.О. скасовано, в цій частині ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим: за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 жовтня 2018 року приблизно о 20 годині біля будинку № 76/2 по пр. Миру в
м. Хмельницькому із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_3, штовхнув його рукою в груди, від чого той впав на землю, та відкрито викрав з лівої зовнішньої кишені штанів ОСОБА_3 шкіряний гаманець, в якому знаходились 700 гривень, сім кольорових фотознімків та аркуші паперу з рекламними повідомленнями, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 700 гривень.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на незаконність його засудження за ст. 186 ч. 2 КК України, просить скасувати вирок апеляційного суду та залишити в силі вирок суду першої інстанції. Захисник Кондратюк О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити, оскільки поза розумним сумнівом не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_1, зменшивши відповідно покарання до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважають, що висновки суду апеляційної інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_3 ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілого та недопустимих доказах, дата вчинення цього кримінального правопорушення, встановлена судом, не відповідає дійсності. Зазначають, що заяву про добровільну видачу фотознімків жінок та подарункового сертифікату, які знаходились у викраденому гаманці, ОСОБА_1 написав без участі захисника та під тиском працівників поліції. Засуджений ОСОБА_1 вважає, що все досудове розслідування проведено з порушенням права на захист без участі захисника, участь якого є обов`язковою, оскільки він має розлади психіки. Указують на необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо показань свідка ОСОБА_4 та даних про особу на прізвисько " ОСОБА_5 ".
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кондратюка О.А. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Кондратюк О.А. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги, вважав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 обґрунтованою і просив їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги засудженого та захисника необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, а також призначене покарання за цими статтями у касаційних скаргах не оспорюються.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.