ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2020 року
м. Київ
справа № 727/6945/19
провадження № 51-62км20
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Колесника В. О. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 серпня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, а також касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - Меленюк О. М. на вищевказану ухвалу апеляційного суду в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260040000678, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 серпня 2019 року за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого 19 лютого 2018 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого - останнього разу за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2015 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, звільненого 30 травня 2018 року,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 серпня 2019 року засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_1 - на строк 3 роки 6 місяців; ОСОБА_2 - на строк 4 роки 6 місяців.
Крім того, цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 129 860 грн, моральної шкоди - 40 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, у період із 19:00 03 квітня 2019 року по 11:00 04 квітня 2019 року, перебуваючи на АДРЕСА_3, за попередньою змовою, повторно шляхом віджиму металопластикового вікна проникли до квартири АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали майно ОСОБА_4 на загальну суму 11 150 грн, завдавши потерпілій матеріальних збитків на вказану суму.
Крім того, 06 квітня 2019 року в період із 15:15 по 15:40 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_5, діючи повторно, розподілили ролі між собою, згідно з якими ОСОБА_1 слідкував за тим, щоб ніхто не стежив за діями ОСОБА_2, який у цей час шляхом віджиму металопластикового вікна проник до квартири АДРЕСА_6, звідки таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 5326,20 грн, завдавши потерпілій матеріальних збитків на вказану суму.
Також у період із 13:00 27 березня 2019 року по 10:30 28 березня 2019 року ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_7, діючи повторно, шляхом віджиму металопластикового вікна проник до квартири АДРЕСА_8, звідки таємно викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 129 860 грн, завдавши потерпілій матеріальних збитків на вказану суму.
Окрім цього, 02 квітня 2019 року в період із 15:40 по 18:00 ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_9, діючи повторно, шляхом зламу серцевини замка проник до квартири АДРЕСА_10, звідки таємно викрав належний ОСОБА_6 ноутбук марки "АSUS" вартістю 10 000 грн, завдавши тим самим потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2019 року змінив вирок місцевого суду в частині обчислення початку строку відбування покарання для засуджених. Постановив строк відбуванні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обчислювати з 23 серпня 2019 року, при цьому зарахував їм у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 06 квітня 2019 року по 22 серпня 2019 року. В решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Колесник В . О., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі через суворість, просить змінити постановлені у кримінальному проваджені судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити останньому більш м`яке покарання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_1 покарання неповною мірою врахували: обставини, що пом`якшують покарання засудженого, а саме щире каяття й повне визнання вини; дані, що характеризують його особу, - одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, частково відшкодував заподіяну потерпілим шкоду у вигляді повернення майна, а також суд не урахував стан його здоров`я та роль у вчиненні інкримінованих злочинів. Вказане, на думку захисника, свідчить про можливість призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання.
У касаційній скарзі захисник Меленюк О. М., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Також захисник указує на те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання неповною мірою врахував те, що її підзахисний на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, щиро розкаявся, вину визнав повністю, частково відшкодував заподіяну потерпілим шкоду та має бажання відшкодувати цю шкоду в повному обсязі. Також суд, як вважає Меленюк О. М., не зважив на стан здоров`я ОСОБА_2, який перебуває на диспансерному обліку у лікарів терапевта та дерматолога. Наведене, на думку захисника, свідчить про можливість призначення її підзахисному покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке захисник вважає достатнім та необхідним для досягнення мети покарання.
Крім того, захисник зазначає, що стягнута на користь потерпілої ОСОБА_3 сума відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та не підтверджується жодними доказами.
Меленюк О. М. указує також на те, що суд апеляційної інстанції не прийняв жодного рішення за результатом розгляду апеляційної скарги її підзахисного ОСОБА_2, що, на її думку, свідчить про те, що апеляційний суд не розглянув цієї скарги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційних скарг захисників, вважав, що постановлені у кримінальному провадження судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому просив їх залишити без змін.
Захисник Меленюк О. М. подала до Суду клопотання, в якому просила касаційний розгляд провести за її відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочинів за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, правильності кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 185 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині захисники не оскаржують.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, як уже раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.