Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 1915/19407/2012
провадження № 61-38943 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Перша тернопільська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2018 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Парандюк Т. С., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Перша тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Він є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому часто хворіє і потребує сторонньої допомоги. Під умовою, що відповідачка бере на себе зобов`язання утримувати його до смерті, 28 березня 2009 року він уклав із нею договір дарування 1/2 (однієї другої) частки належної йому квартири АДРЕСА_1 .
Вважав, що укладає договір довічного утримання, а не договір дарування, тобто будь-якого іншого правочину щодо свого єдиного житла він не мав наміру укладати. Отже, при укладенні зазначеного договору дарування квартири він допустив помилку щодо природи цього правочину, оскільки мав на меті укласти саме договір довічного утримання, унаслідок чого оспорюваний правочин є недійсним.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1, укладений 28 березня 2009 року між ним та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14 травня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 14 травня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-26337 св 16).
Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1, укладений 28 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Терещук Л. І., зареєстрований в реєстрі за № 109. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що позивач є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров`я, унаслідок чого потребує догляду і сторонньої допомоги. Спірна квартира є єдиним житлом останнього, він продовжує у ній проживати та користуватись після укладення оспорюваного правочину. Фактична передача майна після укладення спірного договору дарування квартири не відбулась, а, отже, вищевказані обставини свідчать про те, що позивач вчинив оспорюваний правочин унаслідок помилки, через неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 15 травня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, оскільки є особою похилого віку, спірна квартира є його єдиним житлом. Фактична передача спірного нерухомого майна за оспорюваним правочином не відбулася, позивач продовжує проживати і користуватися спірною квартирою після укладення договору дарування. Таким чином, укладаючи договір дарування квартири, ОСОБА_1 помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо правої природи цього правочину, прав та обов`язків сторін, оскільки вважав цей правочин договором довічного утримання, відповідно до умов якого інша сторона договору зобов`язувалася здійснювати постійний догляд та його утримання.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач був ініціатором укладення з відповідачкою спірного договору дарування квартири та мав намір подарувати останній усю квартиру, так як вони проживали однією сім`єю. Після роз`яснення нотаріусом усіх обставин договору дарування, остання переконала позивача подарувати відповідачці лише 1/2 частку квартири. Відповідачка за власні кошти установила у спірній квартирі систему автономного газового опалення і теплопостачання. Таким чином, при підписанні оспорюваного договору дарування квартири позивач щодо природи правочину не помилився, а відповідачка почала користуватись цим майном. При укладенні спірного договору у позивача були відсутні будь-які хвороби.
Доводи особи, яка подала відзив
У жовтні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем при вчиненні спірного договору дарування було допущено помилку щодо природи правочину, так як він мав на меті укласти договір довічного утримання, так як є особою похилого віку та потребував допомоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 1915/19407/2012 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.