Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 712/2289/17
провадження № 61-47928св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 травня 2018 року в складі судді Романенко В. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області
від 25 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Новікова О. М.,
Василенко Л. І., Бондаренка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод в частині володіння та користування нерухомим майном.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 під час спільного проживання 17 червня 2006 року придбали квартиру АДРЕСА_1, тобто по 1/2 частці кожен.
Після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) його спадкоємці: дочка
ОСОБА_5 та син ОСОБА_3, успадкували належну спадкодавцеві частку у праві спільної власності на квартиру. Свою частку ОСОБА_5 відчужила братові ОСОБА_3, який став власником 1/ 2 спірної квартири.
У подальшому ОСОБА_3 подарував належну йому частку у квартирі свої матері ОСОБА_1 (колишній дружині померлого ОСОБА_4 ).
Вказувала, що ОСОБА_2 відмовляється надавати ОСОБА_1 доступ до об`єкта спільної часткової власності, порушує права останньої з приводу здійснення права власності щодо своєї частки у спільному майні.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у реалізації її права як співвласника в частині володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 та забезпечити їй вільний доступ до об`єкта житлової нерухомості.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/2 частку квартири.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що між сторонами склалися неприязні стосунки, які виникли через спільне проживання ОСОБА_2 з колишнім чоловіком ОСОБА_1 .
Спільне проживання сторін не є можливим. Квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, житлова площа становить
16,8 кв. м, а загальна площа - 33 кв. м.
Вказувала, що частка в натурі не може бути виділена. Порядок користування між сторонами не встановлювався. Припинення права власності
ОСОБА_1 не завдасть їй істотної шкоди, оскільки вона постійно проживає квартирі АДРЕСА_2, а також є власником частини іншої квартири, яку їй подарував син у 2016 році.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 ; та визнати за ОСОБА_2 право 1/2 частину спірної квартири.
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що його місце проживання зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1, проте ОСОБА_2 не впускає його для проживання, а іншого житла він не має.
На підставі викладеного ОСОБА_3 просив: вселити його в квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у реалізації прав користувача та забезпечити вільний доступ до житлового приміщення шляхом надання ключів до квартири.
Ухвалами Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 березня
2017 року та від 05 липня 2017 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Припинено право ОСОБА_1 на частку, яка складає 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності.
Визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у розмірі 194 485 грн, яка внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області відповідно до квитанції від 03 березня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
640 грн та витрати на проведення судової експертизи - 4 952 грн, а всього - 5 592 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частка ОСОБА_1 у спільній квартирі є незначною, квартира є неподільною річчю та не може використовуватись сторонами спільно, а припинення права власності на її частку не призведе до істотного порушення прав ОСОБА_1 . Отже, наявні правові підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на частку квартири з присудженням грошової компенсації, визначеної відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.
У зв`язку з задоволенням позову ОСОБА_2 та припиненням за
ОСОБА_1 права власності на частку у спільному майні, остання втратила всі інші права на це майно, тому в задоволенні її позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном необхідно відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та вселення, місцевий суд виходив з того, що його місце проживання зареєстровано у спірній квартирі ІНФОРМАЦІЯ_3 після прийняття ним спадщини від батька. Проте, ОСОБА_3 26 вересня 2016 року подарував свою частку у квартирі своїй матері ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_3 ніколи у спірній квартирі не проживав та не є родичем
ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 у судовому засіданні стверджувала, що не буде проживати разом з ОСОБА_2 у спірній квартирі. З аналогічним позовом про припинення права на частку у спільному майні вона не зверталась. Розмір компенсації за свою частку у спільному майні ОСОБА_1 не оспорювала.
Позовні вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на тому, що його мати
ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири, його місце проживання
зареєстровано у цій квартирі, а він є інвалідом першої групи, іншого житла не має. Разом з тим, ОСОБА_6 відчужив своїй матері ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 вересня 2016 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не проживали у квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 має у власності інше житло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили, тому вони відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України є предметом касаційного перегляду в частині вирішення позовних вимог лише ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира належала його батькові, тому він має право користуватися цим майном, а ОСОБА_2 безпідставно заволоділа вказаною квартирою.
ОСОБА_2 не проживає у квартирі
АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 є інвалідом першої групи, не має іншого житла, будь-яких протиправних дій щодо ОСОБА_2 не вчиняє.
ОСОБА_3 довів свої вимоги належними та допустимими доказами, проте суди безпідставно відмовили у їх задоволенні.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що ОСОБА_3 зареєструвався у спірній квартирі після прийняття спадщини, проте у цій квартирі ніколи не проживав та у подальшому відчужив частку в цьому майні на користь ОСОБА_1 .
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
08 лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що за договором дарування від 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Іншим співвласником вказаної квартири є ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17 червня
2004 року.
Відповідно до технічного паспорту спірна квартира є однокімнатною, її загальна площа становить 33 кв. м, житлова - 16,8 кв. м. Частка житлової площі, що припадає на кожного із співвласників становить 8,4 кв. м, що є меншою, ніж допустимий законом мінімум на одну особу.