Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 203/4368/17
провадження № 61-17680св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на свою користь вклад в сумі 86 500,00 грн, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 14 020,13 грн, інфляційні втрати у сумі 20 884,56 грн, трьох відсотків річних у сумі 3 495,45 грн, моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 25 квітня 2016 року між нею та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений депозитний договір, згідно з яким відповідач відкрив депозитний рахунок та прийняв від неї грошові кошти в сумі 86 500,00 грн. Згодом вона дізналась про ухвалення рішення про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський". Вона неодноразово зверталась до ПАТ "Банк Михайлівський" з заявами про її включення до переліку вкладників, яким будуть відшкодовані їх вклади, проте жодної відповіді не отримала.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантоване відшкодування за вкладом відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за договором банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" від 25 квітня 2016 року №980-027-000003696 у сумі 86 500,00 грн, інфляційні в сумі 16 899,78 грн, три відсотки річних у сумі 3 495,45 грн, разом - 106 895,23 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а також моральної шкоди - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення від 12 липня 2016 року №124-рш про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк Михайлівський", у відповідача виникло зобов`язання по виплаті позивачці коштів в розмірі неповернутої суми вкладу, а тому позов у частині стягнення з відповідача гарантованого відшкодування грошових коштів у сумі 86 500,00 грн підлягає задоволенню. Крім того, суд першої інстанції вказав, що зі змісту укладеного договору від 25 квітня 2016 року вбачається, що до нього не були включені положення про розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання, а тому, вимога позивачки про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних як обґрунтована підлягає задоволенню. При цьому, судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а також моральної шкоди з підстав їх недоведеності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив юрисдикцію спору, оскільки у даному випадку відповідач виступає гарантом перед вкладником за виконання банком своїх повноважень і має ознаки забезпечення зобов`язання, передбачені статтями 546, 548 ЦК України. Це зобов`язання відповідача ґрунтується безпосередньо на нормах Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що відповідає вимогам частини третьої статті 11 ЦК України, у зв`язку з чим постанову апеляційного суду належить скасувати.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду від Фонду надійшов відзив, в якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.