ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №810/951/16
адміністративне провадження №К/9901/25957/18, К/9901/25958/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 (від 03.10.2016 року)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року (суддя Виноградова О.І)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 року (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)
та касаційну скаргу ОСОБА_1 (від 20.12.2016 року)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року (суддя Виноградова О.І)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Літвіна Н.М)
у справі № 810/951/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення яким нараховано податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2016 року адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року № 0055991701 в частині нарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 60 037 грн 55 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.09.2016 року залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року залишив без змін.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.11.2016 року задовольнив апеляційну скаргу податкового органу. Скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись із прийнятими рішенням позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційні скарги, зокрема, обґрунтовані тим, що банк належним чином не повідомив позивача про прощення боргу; банк, як податковий агент, повинен нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок із суми анульованого боргу.
Відзиви на касаційні скарги від податкового органу на адресу Суду не надходили, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційні скарги разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 вересня 2007 року між позивачем (позичальник) та ВАТ КБ "Надра" (далі - кредитор, банк) укладено кредитний договір № 453/П/99/2007-840 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 185 481 доларів США.
Як убачається з п. 1.3.1 названого договору, відсоткова ставка за користування кредитом складала 12,49% річних.
Кінцевий термін повернення кредиту - 4 вересня 2027 року.
4 листопада 2014 року між позивачем та банком укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору.
Згідно з вимогами п. 1.1 додаткового договору, з метою врегулювання відносин, що склалися між сторонами на підставі договору, сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: позичальник до 4 листопада 2014 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання у сумі 110 000 доларів США, сплатити витрати банка на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 4141 грн 20 коп.
Відповідно до вимог п. 1.2 додаткового договору, за умови належного виконання позичальником п. 1.1 додаткового договору, банк здійснює прощення залишку заборгованості позичальника за кредитним договором у розмірі, що існуватиме після виконання позичальником зобов`язань станом на день складання цього додаткового договору.
Крім того, згідно з п. 2.3 названого додаткового договору підписання такого договору підтверджує, що банк повідомив позичальника про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
4 листопада 2014 року позивачем сплачено до банку грошові кошти в сумі 110 000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 173697435, та витрати банка на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 4141 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією № 173696268.
Згідно з відомостями з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів позивачем у 2014 року отримано додаткове благо в сумі 941 102 грн 02 коп. (арк. с. 73).
У період з 7 по 11 грудня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 18 грудня 2015 року складено акт перевірки № 405/17-1/ НОМЕР_1 .
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- абзацу "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 1 ст. 167 Податкового кодексу України в результаті чого не задекларовано дохід та податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік в сумі 159 743 грн 76 коп.;
- п. 179.1 ст. 179, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме, неподання за 2014 рік декларації про майновий стан і доходи.
30 грудня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0055991701, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 199 849 грн 70 коп., з яких, за основним платежем -159 743 грн 76 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40 105 грн 94 коп.