ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа №807/1650/16
адміністративне провадження №К/9901/41798/18
Провадження № К/9901/41798/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Блажівської Н. Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Шинкар Т. І., судді: Пліш М. А., Глушко І. В.) від 20 березня 2017 року у справі № 807/1650/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання недійсною податкову консультацію та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області), у якому просив: визнати недійсною податкову консультацію від 18 жовтня 2016 року № 441/У/07-1613-01-12; зобов`язати ГУ ДФС у Закарпатській області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків адміністративного суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що запит ФОП ОСОБА_1 не містить чітко сформульованого питання про застосування конкретної норми права та не містить викладення фактичних обставин щодо яких порушується питання про роз`яснення застосування норм податкового законодавства, а тому надана відповідачем податкова консультація не суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, у даному випадку щодо податку на додану вартість.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано недійсною податкову консультацію ГУ ДФС у Закарпатській області від 18 жовтня 2016 року № 441/У/07-1613-01-12. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи цей позов частково суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана позивачеві податкова консультація не відповідає нормам Податкового кодексу України (далі - ПК України), а її зміст фактично зводиться до цитування норм чинного законодавства без конкретних рекомендацій щодо застосування позивачем цих норм в контексті поставлених запитань, а тому позовна вимога щодо визнання недійсною податкової консультації ГУ ДФС у Закарпатській області від 18 жовтня 2016 року № 441/У/07-1613-01-12 підлягає задоволенню. Водночас, апеляційний суд вважає, що вимоги про зобов`язання податкового органу надати позивачу нову податкову консультацію у відповідності до норм матеріального права та з урахуванням висновків суду задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до абз. 2 п. 53.3 ст. 53 ПК України визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Тобто, порушене внаслідок протиправної видачі податкової консультації право платника є відновленим шляхом визнання недійсною такої консультації.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням, ГУ ДФС у Закарпатській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Закарпатській області стверджує, що оскаржувана податкова консультація не суперечить нормам або змісту податку на додану вартість. Крім того, скаржник зазначає, що запит ФОП ОСОБА_1 про надання індивідуальної податкової консультації не містить сформульованого питання про застосування конкретної норми права та не містить викладення фактичних обставин для врегулювання яких необхідне застосування такої конкретної норми.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 червня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Починаючи з 29 січня 1995 року ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 .
Відповідно до ліцензії Міністерства транспорту та зв`язку України Серії НОМЕР_2 видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
30 вересня 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Закарпатській області із запитом щодо надання індивідуальної податкової консультації з таких питань: " 1) чи ФОП ОСОБА_1 має право та чи правомірно відносить до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених фізичною особою-підприємцем, платником ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності ?; 2) чи ФОП ОСОБА_1 має право на бюджетне відшкодування ПДВ з урахуванням податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених фізичними особами-підприємцями, платниками ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності ?".
Листом ГУ ДФС у Закарпатській області від 18 жовтня 2016 року "Про надання індивідуальної податкової консультації" позивачу надано податкову консультацію, в якій зазначено, що для формування податкового кредиту з ПДВ вирішальним є фактор використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Фізична особа-підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб`єктом права власності на таке майно, не може включати до складу податкового кредиту суму ПДВ та не має право на бюджетне відшкодування по придбаних транспортних засобах.
Не погоджуючись з наданою податковим органом консультацією, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.