ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №816/725/17
адміністративне провадження №К/9901/22301/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 (суддя Алєксєєва Н. Ю.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (колегія суддів у складі: Зеленського В. В., Чалого І. С., Калиновського В. А.),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - відповідач-1, ТУ ДСА України в Полтавській області), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, в якому просила зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити на її користь: заробітну плату за період з 26.09.2014 по 25.11.2014; компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 26.09.2014 по 25.11.2014 у зв`язку з порушенням термінів її виплати; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25.11.2014 по день проведення розрахунку; грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.02.2014 по 25.11.2014, тривалістю 7,5 календарних днів; моральну шкоду в розмірі 8 000,00 грн та зобов`язати ТУ ДСА України в Луганській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 08.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, адміністративний позов задовольнив частково: зобов`язав ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь позивача заробітну плату за період з 26.09.2014 по 25.11.2014; зобов`язав ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.02.2014 по 25.11.2015, тривалістю 7,5 календарних днів; зобов`язав ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 25.11.2014 по день проведення повного розрахунку; зобов`язав ТУ ДСА України в Полтавській області подати до суду звіт про виконання судового рішення після спливу двох місячного строку з моменту набрання законної сили постановою суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами протиправно не виплачено належні позивачу грошові кошти, що має наслідком порушення її прав та охоронюваних інтересів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТУ ДСА України в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.11.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою ТУ ДСА України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017.
14.02.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 № 659/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 816/725/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 816/725/17.
Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 справу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 25.11.2014 № 262 о/с звільнено старшого секретаря Краснодонського міськрайонного суду Луганської області ОСОБА_1 із займаної посади з 25.11.2014 за переводом до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2014 по 25.11.2014, тривалістю 7,5 календарних днів.
Наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.11.2014 № 01-07.264 позивача призначено на посаду судового розпорядника Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з 26.11.2014 за переведенням з Краснодонського міськрайонного суду Луганської області, з посадовим окладом згідно штатного розпису. Позивачу присвоєно 11 ранг 6 категорії посад державних службовців.
13.01.2016 позивач звернувся до ТУ ДСА України в Луганській області з проханням надати роз`яснення з приводу нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі.
Листом від 18.02.2016 № 280/16 вих. ТУ ДСА України в Луганській області повідомила заявника, що у зв`язку зі зміною територіальної підсудності, нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_1 було припинено з 26.09.2014. Рішенням Ради суддів України від 23.12.2014 № 76 зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату заробітної плати працівникам апаратів судів, які зараховані до апаратів судів, розміщених на території, підконтрольній українській владі, за період, протягом якого такі працівники апаратів обіймали посади в судах, що розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, з дня останнього нарахування до дня зарахування до штату суду, до якого працівника апарату суду зараховано на підставі довідок, виданих територіальними управліннями Державної судової адміністрації України в Донецькій та Луганській областях, але не більше ніж за чотири місяці. Беручи до уваги зазначені обставини, ТУ ДСА України в Луганській області надано довідку про складові заробітної плати для подальшого розрахунку та виплати заробітної плати за фактичним місцем роботи на підставі рішення Ради суддів України від 23.12.2014 № 76.
Водночас, у вказаному листі ТУ ДСА України в Луганській області звернуло увагу, що реєстраційні, установчі документи, кадрова та бухгалтерська документація ТУ ДСА України в Луганській області залишилася у м. Луганську, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та з метою нарахування та виплати компенсації за невикористані відпустки запропоновано повідомити реквізити картрахунку та надати оформлену належним чином копію наказу керівника апарату про звільнення ОСОБА_1, довідку суду про кількість невикористаних днів щорічної основної та додаткової відпустки.
30.09.2016 ОСОБА_1 звернулася до Державної судової адміністрації України з листом, в якому порушила питання, зокрема, щодо виплати заробітної плати за чотири місяці 2014 року (перебування у трудових відносинах з Краснодонським міськрайонним судом Луганської області).
За наслідком розгляду вказаної заяви, Державна судова адміністрація України повідомила позивача, що на підставі довідки виданої ТУ ДСА України в Луганській області, відповідно до рішення Ради суддів України від 23.12.2015 № 76, ТУ ДСА України в Полтавській області зможе здійснити позивачу виплату заробітної плати, за період протягом якого ОСОБА_1 обіймала посаду в суді, що розміщувався на тимчасово неконтрольованій території, до моменту переведення, але не більше ніж за чотири місяці.
ТУ ДСА України в Полтавській області листом від 30.11.2016 № 02-19/2621, з посиланням на дію Тимчасового порядку № 595 повідомила позивача, що виплата суддівської винагороди та заробітної плати працівникам апаратів судів, здійснюється виключно через територіальні управління ДСА у Донецькій та Луганській областях.
12.01.2017 ОСОБА_1 повторно звернулася до Державної судової адміністрації України з листом, зокрема щодо виплати заробітної плати за чотири місяці 2014 року (перебування у трудових відносинах з Краснодонським міськрайонним судом Луганської області).
Листом від 26.01.2017 № Г62-17-82/17 Державна судова адміністрація України повідомила позивача, що за інформацією Територіального управління, на підставі рішення Ради суддів України № 76, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності планувалося здійснити виплату заробітної плати за чотири місяці 2014 року, проте Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області у своєму акті від 28.12.2016 № 08-21/16 про проведення перевірки Територіального управління зазначено, що рішення Ради суддів України носить рекомендаційний характер та згадана виплата буде суперечити нормам чинного законодавства.
Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Приписами статті 75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно з частиною першої статті 5 Закону України "Про відпустки" тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Приписами статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Частиною першою статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Приписами статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001року.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).