ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №420/6199/18
адміністративне провадження №К/9901/30246/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 (суддя Бжассо Н. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 (колегія суддів у складі: Бітова А. І., Лук`янчук О. В., Ступакової І. Г.),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДМС України в Одеській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДМС України в Одеській області від 13.11.2018 № 217 про відмову в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати ГУ ДМС України в Одеській області розглянути заяву позивача щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, хибним та необґрунтованим, таким, що належить до скасування із зобов`язанням до повторного розгляду заяви позивача. Позивач вказує, що його заява не підпадає під ознаки, викладені у частинах шостої, сьомої, восьмої, дев`ятої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту": вона не є очевидно необґрунтованою, не носить характер зловживання, позивач не видає себе за іншу особу. Відповідач не дослідив в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон пов`язує надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Також, у позові вказано, що повний перелік допущених з боку відповідача порушень законодавства, здійснених у процесі розгляду особової справи позивача може бути встановлений лише за умови дослідження позивачем та судом вказаної особової справи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.03.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що відомості надані позивачем свідчать про відсутність у нього умов, зазначених у пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та про звернення за міжнародним захистом лише з метою легалізації в Україні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що при зверненні за захистом в Україні позивачем надавалися докази його діяльності та погроз, які жодним чином не були проаналізовані міграційним органом при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, через фінансову неспроможність він не мав можливості зробити переклад усіх наявних в нього документів, а відтак, не мав змоги надати всі докази міграційному органу, отже, на думку скаржника, заява позивача була розглянута без врахування усіх обставин, що мають значення для справи. Також, зазначає, що в судових рішеннях відсутні будь-які посилання на інформацію про країну походження, що свідчить про неповне та не всебічне з`ясування судами всіх обставин справи.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05.11.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Кот -д`Івуар, за етнічною належністю - плем`я абуре, за віросповіданням християнин, канонів релігії не дотримується, неодружений, працює вантажником, рідна мова - "aboure", вільно володіє французькою мовою, трохи володіє російською мовою.
29.10.2018 позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У якості причин виїзду з Кот -д`Івуар позивач під час проведення анкетування 05.11.2018 повідомив, що 29.06.2012 він вперше приїхав до України. Виїзд з Кот-д`Івуар був обумовлений кризою в країні, а саме через сутички кандидатів в Президенти України. Тому дядько вирішив відправити його з Кот -д`Івуар в якості футболіста. Прибув саме до України, оскільки була можливість виїхати саме до України, а не до іншої країни. В Україні 4 роки проживав у м. Суми нелегально, у гуртожитку. Іноді працював на будівництві, де заробляв гроші на життя. Потім з`явилася дівчина, яка утримувала позивача. Переїхав до м. Одеси приблизно на початку 2016 року через відсутність фінансування на проживання з боку дівчини. ОСОБА_1 також повідомив, що з 29.06.2012 він намагався здійснити виїзд до Словаччини, але його не пустили на кордоні через те, що віза була фальшива. Додатково позивач повідомив, що виїхав з Кот-д`Івуар, оскільки послідовники президента ОСОБА_2 розшукували людей, які підтримували минулого президента ОСОБА_3 . На позивача зазначений конфлікт впливає через те, що дружина ОСОБА_3 походить з того самого племені, що і позивач. Це конфлікт не лише політичний, а й релігійний - між племенами. Нинішній президент сповідує іслам. Крім цього, позивач мітингував за гроші на боці колишнього президента та вчиняв це свідомо. Позивач вказав, що не розумів наслідків своїх дій. Особисто його переслідували та погрожували з іншого угрупування президента ОСОБА_2 . 10.04.2011 позивача переслідували вперше і востаннє. Листів з погрозами не надходило, але інших людей вбивали.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач та члени його сім`ї не перебували ні в яких політичних, релігійних, військових або громадських організаціях в країні постійного проживання, ОСОБА_1 та його сім`я не були причетні до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були пов`язані з його расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами, окрім погроз на словах від нинішнього президента. До позивача не застосувалися адміністративні заходи, до кримінальної відповідальності не притягувався. Також позивач невійськовозобов`язаний.
Позивач потрапив до України 30.06.2012 легально авіатранспортом на підставі паспорту країни походження та туристичної візи до України.
Під час анкетування позивач зазначив, що хоче отримати легалізацію в Україні, щоб його не відправили назад додому.
Під час співбесіди 08.11.2018 позивач повідомив, що в країні походження проживав у м. Абіджан в приватному будинку у дядька, який на даний час зруйновано, про що позивач дізнався через знайомих та Інтернет, ютуб. Востаннє спілкувався з дядьком наприкінці 2017 року, саме тоді він повідомив, що влада збирається зруйнувати будівлі, де проживав дядько, у зв`язку з чим останній планував переїзд до однієї з країн Африки. ОСОБА_1 зазначив, що будинок дядька зруйнувала влада, оскільки земля, на якій він знаходився була державною. На власні очі факту зруйнування позивач не бачив.
Також, під час співбесіди 08.11.2018 року, ОСОБА_1 повідомив, що виїхав з Кот-д`Івуар спочатку через проблему з президентськими виборами, згодом через те, що люди президента шукали осіб, які підтримували попереднього президента. Попереднього президента позивач підтримував через участь у мітингах шляхом ходьби по вулиці з плакатами. Інших мітингів не було. Попереднього президента позивач підтримував через те, що у нього було багато проектів для молоді. Після виборів почалися переслідування, оскільки новий президент мусульманин, а у позивача не мусульманське ім`я. 11.04.2011 позивача проінформовано про те, що люди президента шукають людей, які підтримують колишнього президента, у зв`язку із чим позивач зі знайомими втекли до міста Бонуа та викинули ІД-картки. Погроз у м. Бонуа позивач не отримував. Також, під час співбесіди позивач вказав, що персональних погроз на його адресу не надходило, це були загальні погрози. Оскільки він приймав участь у підтримці колишнього президента, вирішив, що погрози стосуються і його.
Надана позивачем 08.11.2018 інформація щодо історії переслідування суперечить інформації, що надана була під час анкетування 05.11.2018, де позивач вказав, що отримував погрози особисто та зазнав переслідувань.
Під час співбесіди 08.11.2018 позивач вказав, що оформленням його паспортного документу займався дядько. Станом на час проведення співбесіди позивачу було невідомо щодо можливості застосування до нього тортур, нелюдського або такого що принижує людську гідність поводження, стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Під час співбесіди 13.11.2018 позивач повідомив, що самостійно оформлював паспорт, а не дядько та що до України він прибув разом зі своєю ІД-карткою, що суперечить відомостям повідомленим 08.11.2018.
Позивач пояснив це тим, що викинута була студентська ІД-карта та оформленням паспорту займався він особисто, оскільки необхідна була його присутність. Наголосив, що він не так говорив, як вказано у протоколі 08.11.2018.
Крім того, позивач навчався лише в школі та не отримував вищої освіти, не вступав до університету, що підтверджується відомостями, що наведені в матеріалах особової справи.
Також, під час співбесіди 13.11.2018 позивач повідомив, що під час мітингів він з іншими особами вчиняли безлад, що суперечить інформації з приводу мирних мітингів, наданій 08.11.2018. Проте, на думку позивача повідомлена ним інформація майже однакова, можливо, під час попередньої співбесіди - він забув, чим займався.
13.11.2018 ОСОБА_1 зазначив, що погроз від нинішнього президента або його людей він не отримував.
Матеріали справи містять відомості, що позивач 20.07.2018 звертався до дипломатичного представництва Кот-д`Івуар для продовження терміну дії паспортного документа до 20.07.2020, що свідчить про бажання заявника користуватися захистом країни походження.
13.11.2018 відповідачем було складено висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту.
У висновку зазначено, що заява громадянина Кот-д`Івуар на установчі дані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є очевидно необґрунтованою, за відсутністю умов визначених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
13.11.2018 відповідачем прийнято наказ № 217 Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Кот -д`Івуар ОСОБА_1 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту визначається Законом України від 08.07.2011 № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Приписами статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" визначено, що не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).
Приписами статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім`я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.