ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №340/2133/19
адміністративне провадження №К/9901/2383/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за участю третіх осіб Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України, Державної Казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року ухвалену у складі головуючого судді Кармазина Т.М. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року ухвалену у складі ухвалену у складі судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь матеріальну шкоду, яка існує станом на 01.08.2019 року та яка виникла у зв`язку з порушенням його конституційних прав у зв`язку з не призначенням, з не нарахуванням та з не виплатою йому пенсії за вислугу років, починаючи з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року, у розмірі 20895,69 грн. у тому числі 3489,10 грн. пенсії, а також компенсації втрати частини доходів у розмірі 17406,59 грн;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь матеріальну шкоду у розмірі 130 000,00 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь матеріальну шкоду, яка існує станом на 01.08.2019 року у розмірі 225913,90 грн., у тому числі 20895,69 грн. основної пенсії та 205018,21 грн компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь моральну шкоду у розмірі 120000,00 грн.
2. Позов обґрунтовано порушенням його права на пенсійне забезпечення як військовослужбовця, підтвердженого у судовому порядку, що виразилося у не призначенні, не нарахуванні та не виплаті відповідачами пенсії за відповідні періоди.
3. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за участю третіх осіб Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України, Державної Казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
4. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням шкоди, яка виникла у зв`язку з порушенням конституційних прав позивача щодо не призначення, не нарахування та не виплатою йому пенсії за вислугу років, а тому стосуються цивільних правовідносин, у зв`язку з чим даний спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
5. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що предметом спору у цій справі позивачем визначено відшкодування шкоди, яка виникла у зв`язку з порушенням його конституційних прав щодо не призначення, не нарахування та не виплатою йому пенсії за вислугу років за період з 10.03.2006 по 31.12.2006 та звернув увагу, що доводи, викладені позивачем в обґрунтування адміністративного позову у цій справі стосуються заявлених ним (вересень 2013 року) та вже розглянутих судом при вирішенні спору по суті у справі № 404/8137/13-а.
IІ. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
6. ОСОБА_1, уважаючи судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, прийнятими з порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою для звернення до адміністративного суду стало право на пенсію за вислугу років, яка підлягає призначенню та виплаті Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області за період з 10.03.2006 по 31.12.2006 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за період з 01.01.2007 по 23.09.2016.
8. Міністерство соціальної політики України і Кабінет Міністрів України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін.
ІІI. Джерела права і акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), Суд зазначає наступне.
10. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
11. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
12. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
13. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
14. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
15. Припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
17. Стосовно терміну "публічно-владні управлінські функції", то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України термін "публічно-" означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрями діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.