ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №808/2477/16
адміністративне провадження №К/9901/38174/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Стрельнікової Н.В. від 11 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Божко Л.А., суддів Кругового О.О., Лукманової О.М. від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №16070-1301 про нарахування суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 1567,03 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що у контролюючого органу відсутні підстави визначати позивачу податок за земельні ділянки виходячи з передбаченої у рішенні Вербівської сільської ради №10 від 22 січня 2016 року "Про місцеві податки на 2016 рік" ставки, оскільки це суперечить основним засадам податкового законодавства щодо неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду; крім того, стверджував, що податкове повідомлення-рішення не містить інформацію про пункт та статтю законодавчого акту, згідно з яким зроблено розрахунок податкового зобов`язання.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати земельний податок за 2016 рік виходячи з передбаченої у рішенні Вербівської сільської ради №10 від 22 січня 2016 року "Про місцеві податки на 2016 рік" ставки, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування прийнято після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), тому, враховуючи принцип стабільності та положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України), такий обов`язок у платника податку виникає не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що плата за землю як обов`язковий місцевий податок підлягає сплаті, виходячи з норм статті 284 ПК України (із внесеними Законом України №909-VIII змінами), починаючи з 01 січня 2016 року безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,8964 га (кадастровий номер 2324281200:05:013:0017), яка розташована на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В серпні 2016 року позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №16070-1301, яким Інспекцією визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на наступне.
У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).