ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №802/4133/15-а
адміністративне провадження №К/9901/19185/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року (суддя Воробйова І.А.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 року (головуючий суддя Граб Л.С., Біла Л.М., Гонтарук В.М.)
у справі № 802/4133/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення яким нараховано орендну плату з фізичних осіб.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 03.02.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 22577-17 від 22.09.2015 року.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того що частина земельної ділянки, в користуванні (в оренді) позивача не знаходиться, в зв`язку з відчуженням нерухомого майна, що знаходилось на ній.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення виконкому Ковалівської сільської ради № 67 від 15.12.2006 року та оформленого на його підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 11.01.2007 року, ОСОБА_1 був власником комплексу будівель і споруд загальною площею 5603,4 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
З метою обслуговування зазначених господарських будівель 25 грудня 2006 року між позивачем та Ковалівською сільською радою укладено договір оренди землі, відповідно до умов пунктів 1, 2 якого перший отримав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2.2684 га (в тому числі під капітальними одноповерховими будівлями -0.8432 га, під спорудами -0.0100 га, під проїздами та площадками -1.4152 га), що розташована на території АДРЕСА_2 .
2 березня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого, останній придбав у власність 7/20 часток комплексу будівель і споруд загальною площею 1959,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності на нерухоме майно відбулась цього ж дня, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів за № 8290463.
В подальшому, 2 квітня 2013 року укладено договір купівлі-продажу серії ВТС №719440, предметом якого є продаж позивачем 3/50 частки комплексу, будівель, споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 а громадянину ОСОБА_3 . Рішення про державну реєстрацію прав за номером 1336944 прийнято та відповідний запис у реєстр внесено також 02.04.2013 року.
22 вересня 2015 року Немирівською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 22577-17, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 32 249,28 грн.
Відповідно до розрахунку розміру нарахованої орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік, орендна плата нарахована за земельну ділянку площею 2,2684 га.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Отже, за наявності чинного договору оренди, орендну плату з фізичних осіб зобов`язаний платити ОСОБА_1 . Податковий орган стверджує, що набуття права власності на будівлю іншою особою є лише підставою для припинення договору оренди земельної ділянки, але потрібно підписати додаткову угоду про припинення старого діючого договору оренди.
Згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Водночас, відповідно до положень пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.