ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №826/19922/15
адміністративне провадження №К/9901/19854/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі № 826/19922/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток.
Окружний адміністративний суд постановою від 10.12.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами, таким чином у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.03.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та постановив нову, якою позовні вимоги Товариства про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив. Скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу № 15726552210, № 15826552210 від 18.06.2015 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач довів реальність здійснених господарських операцій на підставі належних первинних документів. Висновки відповідача в акті перевірки сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між контрагентами позивача по другому ланцюгу постачання "ймовірних" постачальників, мають характер припущень та не можуть бути належними доказами по справі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем в ході перевірки не надано належних первинних документів для підтвердження господарських операцій.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, де зазначив, що надав суду необхідні докази для підтвердження фактів виконання умов договорів з контрагентами. Доводи податкового органу про відсутність документів, які на думку позивача, не повинні були складатись, є необґрунтованими та безпідставними.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.04.2015 року по 25.05.2015 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Тесса-Буд", ТОВ "Будівельно-фінансова компанія "Партнер", за вересень 2014 року, ТОВ "Теслабуд", ТОВ "Гранитбуд", ТОВ "Тонвей Консалт" за жовтень 2014 року та ТОВ "Теслабуд" за листопад 2014 року за результатами якої складено акт № 76/26-55-10/ від 02.06.2015 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 803 241,00 грн;
- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 722 917,00 грн.
18.06.2015 року на підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:
- № 15726552210 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 004 051,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 200 810,00 грн;
- № 15826552210 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 903 646,25 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 180 729,25 грн.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Брокбудкепітал" (субпідрядник) та позивачем (підрядник) укладено договір субпідряду № 150814 від 15.08.2014 року.
Предмет договору: субпідрядник зобов`язується на свій ризик власними або залученими силами та засобами у відповідності до умов даного договору виконати за завданням підрядника опоряджувальні роботи в житловому комплексі з підземним та наземним паркінгом на вул. Щорса, 26-а в Печерському районі м. Києва та передати їх підряднику шляхом підписання Акту виконаних робіт.
Відповідно до умов договору ТОВ "Брокбудкепітал" на адресу позивача виписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 604 від 30.09.2014 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за вересень 2014 року, податкові накладні № 198 від 16.09.2014 року, № 243 від 17.09.2014 року, № 323 від 23.09.2014 року, № 604 від 30.09.2014 року.
Судом першої інстанції зазначено, що акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт до договору субпідряду № 150814 від 15.08.2014 складений 30.09.2014, водночас податкові накладні на ім`я позивача виписані 16.09.2014, 17.09.2014, 23.09.2014, 30.09.2014, при цьому доказів на підтвердження факту наявності обставин, які могли бути підставами для складання податкових накладних 16.09.2014, 17.09.2014, 23.09.2014, 30.09.2014 року позивачем суду не надано.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем перераховані грошові кошти ТОВ "Брокбудкепітал" в загальному розмірі 1 352 724, 00 грн згідно з платіжними дорученнями № 110 від 16.09.2014 року, № 114 від 17.09.2014 року, № 125 від 23.09.2014 року, № 155 від 30.09.2014 року. Копії вказаних платіжних доручень долучені до матеріалів справи (том 2 арк. с. 119-122) та надавались податковому органу під час перевірки (том 1 арк. с. 14). Факт сплати і слугував підставою для виписки податкових накладних.