ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа №818/1036/16
адміністративне провадження №К/9901/41908/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Усенко Є. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (суддя Соколов В. М.) від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Старосуд М. І. судді: Яковенко М. М., Лях О. П.) від 21 грудня 2016 року у справі № 818/1036/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області), у якому просила: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року № 41075/12-03; зобов`язати відповідача здійснити розрахунок суми податку до об`єкту оподаткування за відсотковими ставками податку для житлових будинків садибного типу, які затвердженні рішенням Сумської міської ради від 13 січня 2015 року № 3931-МР.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 41075/12-03 в частині донарахування податкового зобов`язання в сумі 844,30 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до об`єктів житлової нерухомості, а саме: до житлового будинку садибного типу, який складається з житлових приміщень та допоміжних приміщень. Суди зазначили, що у матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження віднесення спірного будинку до категорії житлового будинку садибного типу.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування касаційної скарги ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області вказував на законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року №41075/12-03 та зазначав, що згідно з п. 266.3.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на житлову та нежитлову нерухомість обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності, проте наявні у справі документи, що підтверджують право власності позивачки, не містять інформації про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є садибного типу, за наведеного, а також зважаючи на вимоги до таких житлових будинків, встановлені Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103, останній слід відносити до житлового будинку квартирного типу різної поверховості, що й було враховано при визначенні розміру податку позивачці.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 квітня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, у період з 01 листопада 2011 року по 27 червня 2015 року ОСОБА_1 була власником 1/4 частки садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Суми.
З 27 червня 2015 року по теперішній час позивачка є власником 1/6 частки цього будинку, що підтверджується договором поділу майна подружжя від 01 листопада 2011 року № 1485 та договором купівлі-продажу від 27 червня 2015 року № 798.
06 вересня 2016 року ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 41075/12-03, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості, за 2015 рік в розмірі 2 214,96 грн.
Обраховуючи ставку податку на нерухоме майно за 2015 рік у розмірі 1,5 % на відповідну частку зазначеного будинку, податковий орган керувався тим, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та правовстановлюючих документів (документів на право власності) слово "садибного типу" в інформації про об`єкт нерухомого майна відсутнє, а спірна нерухомість зареєстрована як "житловий будинок".
Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За підп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".