ПОСТАНОВА
Іменем України
26 травня 2020 року
Київ
справа №815/4967/15
касаційне провадження №К/9901/26240/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Білоуса О.В., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (судді: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Котовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Котовської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 17772-17 про визначення грошового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 8969,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підстави для справляння з нього податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік відсутні, оскільки житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належав позивачу до 16.03.2015, відповідно до підпункту 266.2.1, підпункту "г" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) не є об`єктом оподаткування, оскільки непридатний для проживання. Відповідно до висновку Експертного звіту від 24.07.2015 №5 установлено, що будівельна готовність двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом складає 56%. Дана будівля не може бути використана в якості житлового будинку.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 08.12.2015 у задоволені адміністративного позову відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.02.2016 залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2015.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у 2014 році мав об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не довів, що цей об`єкт непридатний для проживання, оскільки за вимогами Податкового кодексу такий статус може бути підтверджений лише рішенням сільської, селищної, міської ради, а також отриманої на підставі такого рішення довідки, де зазначена інформація про непридатність для проживання у такому приміщенні. Власники можуть звернутися до контролюючого органу із відповідною заявою та долучити до неї таку довідку. Висновок експертного звіту не є допустимим доказом, який за вимогами закону підтверджує непридатність нерухомого об`єкта для проживання.
ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неповне та неправильне дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків обставинам справи. Так, позивач надав суду апеляційної інстанції довідку Виконавчого комітету Куяльницької сільської ради Котовського району від 22.12.2015 № 1619 про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, не зданий в експлуатацію та непридатний до проживання, а також довідку цієї сільської ради від 22.12.2015 № 1618 про те, що в цьому будинку зареєстрованих та проживаючих громадян немає. Проте суд апеляційної інстанції ці довідки залишив поза увагою та не оцінив. Згідно з висновком Експертного звіту № 5/24.07.2015 установлено, що будівельна готовність двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом складає 56 %. Ця будівля не може бути використана як житловий будинок. Суд безпідставно визнав Експертний звіт неналежним та недопустимим доказом тій обставині, що житлова нерухомість непридатна для проживання, адже відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта є доказом, на підставі якого встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.04.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 25.05.2020 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 26.05.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Білоус О.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка застосовується судом касаційної інстанції згідно з вимогами пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2010 у справі №2-815/2010 ОСОБА_1 належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Цей будинок належав ОСОБА_1 до 16.03.2015, оскільки відповідно до договору дарування житлового будинку від 16.03.2015 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними господарчими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 .
Котовська ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 17772-17 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 8969,05 грн за 2014 рік.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у 2014 році) (далі - ПК) до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об`єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи, зокрема, житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
Підпунктом 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 265.3.2 пункту 265.3 статті 265 ПК база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 ПК база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 265.4.2 пункту 265.4 статті 265 ПК міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзацу першого цього підпункту.