ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа №808/2660/16
адміністративне провадження №К/9901/41814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Блажівської Н. Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Прасов О. О.) від 21 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Уханенко С. А., судді: Богданенко І. Ю., Дадим Ю. М.) від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2660/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі правонаступник - ГУ ДПС у Запорізькій області), у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0004221702.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0004221702 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 11 490,86 грн, з яких: 9 192,69 грн - податкове зобов`язання (основний платіж); 2298,17 грн - штрафна (фінансова) санкція. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність включення податковим органом до оподаткованого доходу платника податку анульованого боргу платника податку та накладення штрафу за не подання декларації про майновий стан і доходи. Разом з цим, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пеня не є доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов`язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Суди зазначали, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України), який підлягає оподаткуванню згідно з підп. "д" підп. 164.2.17 п. 164.2 ста. 164 ПК України.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ГУ ДПС у Запорізькій області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області зазначає, що базою оподаткування згідно з положеннями підп. "д" підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є весь прощений кредитний борг, включаючи нараховані відсотки, штрафні санкції, пеню тощо.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, 12 серпня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя направила до ПУАТ "Фідобанк" запит № 12544/10/08-28-1701 про надання інформації, яка уточнює податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) за 2013 - 2014 роки.
Податковим органом було з`ясовано, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів ОСОБА_1 у II кварталі 2013 року отримано дохід у сумі 281 827,03 грн від ПУАТ "Фідобанк" за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 розд. IV Кодексу) (підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 розд. IV Кодексу)".
На підставі наказу від 31 грудня 2015 року № 496, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 15 січня 2016 року № 124/08-28-17-02-2927602583.
Під час вказаної перевірки відповідачем установлено порушення позивачкою вимог податкового законодавства, а саме:
- підп. "д" підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, підп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 47 681,20 грн;
- підп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, підп. 179.1 ст. 179 ПК України, неподання до податкового органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.
03 березня 2016 року ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004221702, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 59 771,50 грн, з яких: 47681,20 грн - за податковим зобов`язанням; 12 090,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.