ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа №809/1442/16
адміністративне провадження №К/9901/42168/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду (суддя Кишинський М. І.) від 23 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Ільчишин Н. В., судді: Пліш М. А., Шинкар Т. І.) від 19 червня 2017 року у справі № 809/1442/16 за позовом Івано-Франківської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа - Житлово-експлуатаційна організація № 9, про визнання протиправними дії та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Івано-Франківська міська рада (далі -Міськрада) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області), третя особа - Житлово-експлуатаційна організація № 9 (далі - ЖЕО № 9), у якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо опису майна, належного територіальній громаді м. Івано-Франківська, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 254,5 кв. м, з яких: нежитлове приміщення (літ. А) площею 204,2 кв. м та нежитлове приміщення (літ. Б.) площею 50,3 кв. м на вул. Галицька 53-А, в податкову заставу; скасувати реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на нежитлові приміщення площею 254,5 кв. м, з яких: нежитлове приміщення (літ. А) площею 204,2 кв. м та нежитлове приміщення (літ. Б) площею 50,3 кв. м, розташовані на першому поверсі в будинку на вул . Галицькій 53-А, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дії ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо опису майна, належного територіальній громаді м. Івано-Франківська, яке перебувало в оренді ЖЕО № 9, в податкову заставу є протиправними, і такі дії завдають шкоди матеріальним правам та інтересам територіальної громади.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області зазначає, що складаючи опис спірного майна в податкову заставу відповідач діяв правомірно, при дотриманні норм та положень чинного законодавства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 серпня 2009 року серії САС № 447574, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міськради, нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: вул. Галицька, 53-А у м. Івано-Франківську, перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська. Вказане також підтверджується витягом Івано-Франківського ОБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 серпня 2009 року.
22 вересня 2009 року між Міськрадою та ЖЕО № 9 було укладено договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3353, відповідно до якого останній приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 345,1 кв. м., розташовані по вул. Галицькій, 53-А у м. Івано-Франківську .
Додатковою угодою від 27 травня 2010 року № УО-3353-1 між Міськрадою та ЖЕО № 9 було узгоджено та зменшено площу орендованих приміщень, а саме: площа нежитловий приміщень за вказаною адресою, які передаються ЖЕО № 9 в строкове платне користування становить 254,5 кв. м. Факт отримання ЖЕО № 9 даних приміщень підтверджується актом приймання-передачі від 17 липня 2015 року.
17 вересня 2015 року податковим керуючим Бутенком С. Ф., призначеним наказом ДПІ у м. Івано-Франківську від 13 серпня 2015 року № 957, було складено акт № 31 опису майна в податкову заставу, до якого були включенні нежитлові приміщення загальною площею 254,5 кв. м за адресою: вул. Галицька, 53-А у м. Івано-Франківську . Даний акт був складений на підставі рішення начальника ДПІ у м. Івано-Франківську від 08 вересня 2015 року № 19835/10/23-150/8050 про опис майна у податкову заставу платника податків ЖЕО № 9.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, Міськрада звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до підп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
За приписами ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (ст. 89 ПК України).
Пунктом 89.3. ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.