ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №806/746/16
адміністративне провадження №К/9901/11051/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/746/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, ухвалену у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, постановлену у складі: головуючого судді Котік Т.С., суддів Бучик А.Ю., Майора Г.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Житомирській області) із вимогами:
1.1. поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного державного інспектора сектору організації взаємодії підрозділів і представництва інтересів ДФС та його територіальних органів Управління правової роботи ГУ ДФС у Житомирській області;
1.2. стягнути з ГУ ДФС у Житомирській області заробітну плату за період вимушеного прогулу в розмірі 2605,07 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час звільнення його з роботи, унаслідок проведення організаційно-штатних змін у ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач проігнорував переважне право позивача на залишенні на роботі як особи з інвалідністю, що має на утриманні дитину.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач проходив публічну службу в ГУ ДФС у Житомирській області на посаді головного державного інспектора сектору організації взаємодії підрозділів і представництва інтересів ДФС та його територіальних органів Управління правової роботи ГУ ДФС у Житомирській області.
4. Наказом ГУ ДФС у Житомирській області від 26 січня 2016 року №72 уведено в дію Організаційну структуру ГУ ДФС у Житомирській області, відповідно до якої в структурі ГУ ДФС у Житомирській області ліквідовувалося Управління правової роботи штатною чисельністю 35 одиниць, у тому числі в секторі організації взаємодії підрозділів і представництва інтересів ДФС та його територіальних органів - 3 штатні одиниці та утворювалося Юридичне управління штатною чисельністю 24 одиниць, у тому числі сектор супроводження судових спорів та представництва інтересів ДФС та його територіальних органів - 2 штатні одиниці.
5. 02 лютого 2016 року ГУ ДФС у Житомирській області персонально попередило позивача про наступне вивільнення у зв`язку з організаційними змінами в ГУ ДФС у Житомирській області та скороченням штатної чисельності працівників.
6. Як установлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням ГУ ДФС у Житомирській області від 17 лютого 2016 року створено Кадрову комісію для розгляду матеріалів щодо погодження призначення/переведення, звільнення працівників у зв`язку із змінами організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Житомирській області.
7. 07 квітня 2016 року на засіданні вказаної комісії ОСОБА_1 було запропоновано сім вакантних посад, у тому числі рівнозначні посади головного державного інспектора сектору супроводження судових спорів перевірок з питань адміністрування ПДВ і фактичних перевірок Юридичного управління ГУ ДФС у Житомирській області; головного державного ревізора-інспектора Відділу досудового врегулювання спорів і податкового супроводження перевірок Юридичного управління ГУ ДФС у Житомирській області.
8. Обійняти запропоновані посади позивач відмовився.
9. Наказом ГУ ДФС у Житомирській області від 07 квітня 2016 року №120-0 позивача було звільнено із займаної посади з 08 квітня 2016року у зв`язку із скороченням штатів відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що звільнення позивача відповідало порядку й особливостям, передбаченим статтею 49-2 КЗпП України: його за два місяці було попереджено про можливе вивільнення й було запропоновано рівнозначні вакантні посади, обійняти які позивач відмовився.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, не врахували, що він має переважне право на залишення на роботі.
14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
16. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
17. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М., Данилевич Н.А.
18. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
19. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
20. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
21. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
24. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
26. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
28. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.