ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №826/7708/17
адміністративне провадження №К/9901/62380/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/7708/17
за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Коротких А.Ю., Безименної Н.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ВПВР ДВС МЮУ) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2015 року з примусового виконання постанови ВПВР ДВС МЮУ від 04 серпня 2015 року №47874955 про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" виконавчого збору в розмірі 626441,33 грн.
2. На обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив, що на момент відкриття оскаржуваного виконавчого провадження строк пред`явлення до виконання постанови ВПВР ДВС МЮУ від 04 серпня 2015 року №47874955 сплинув.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою державного виконавця ВПВР ДВС МЮУ прийнято постанову від 04 серпня 2015 року ВП №47874955 про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" виконавчого збору в розмірі 3726440,33 грн.
4. У пункті 2 указаної постанови зазначено про те, що строк пред`явлення її до виконання 1 (один) рік.
5. Постановою державного виконавця ВПВР ДВС МЮУ від 16 березня 2017 року ВП №47874955 вирішено закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2014 року №904/7655/13 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду.
6. Постановою державного виконавця ВПВР ДВС МЮУ від 21 березня 2017 року ВП №53618207 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ВПВР ДВС МЮУ від 04 серпня 2015 року №47874955 про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" виконавчого збору у сумі 626441,33 грн (залишку несплаченої суми 295194,89 грн).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2017 року ВП №47874955.
8. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору пред`являються до виконання у межах загальних строків, установлених Законом України "Про виконавче провадження".
9. З урахуванням викладеного суд першої інстанції зазначив, що постанова державного виконавця ВПВР ДВС МЮУ від 04 серпня 2015 року ВП №47874955 про стягнення виконавчого збору могла бути пред`явлена до виконання не пізніше року, а після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII, - не пізніше трьох місяців з дня її прийняття.
10. Як установив суд першої інстанції, обидва ці строки станом на момент відкриття виконавчого провадження ВП №53618207 були пропущені.
11. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що постанови про стягнення виконавчого збору, які залишилися невиконаними внаслідок фактичного виконання у повному обсязі рішення суду, виконуються в окремому виконавчому провадженні, яке відкривається одночасно із закінченням виконавчого провадження, в якому була прийнята така постанова.
13. Водночас до закінчення виконавчого провадження стягнення виконавчого збору здійснюється одночасно із задоволенням вимог стягувача. Посилаючись на такий механізм стягнення виконавчого збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова про стягнення виконавчого збору є пред`явленою до виконання з моменту її прийняття, а тому строки пред`явлення її до виконання перериваються.
14. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не погодився з доводами позивача про те, що в спірних правовідносинах строк пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору сплинув.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права і недотримання положень процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що постанови про стягнення виконавчого збору пред`являються до виконання незалежно від спливу вказаних у них строків.
17. Позивач на полягає на тому, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, виконання якого здійснюється на загальних підставах.
18. Позивач також вказує на розбіжності між сумою виконавчого збору, що зазначена в постанові про стягнення виконавчого збору, та в сумі в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання, причину якої суд апеляційної інстанції не з`ясовував.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
21. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 травня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
24. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
25. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
29. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
30. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
31. Згідно з частиною третьою статті 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
32. Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
33. Частиною шостою статті 28 Закону №606-XIV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
34. Згідно з частиною першою статті 43 Закону №606-XIV розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
35. Частиною першою статті 23 Закону №606-XIV передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.
36. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
37. Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
38. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
39. Згідно з частиною першою та другою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.