ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №802/315/15-а
адміністративне провадження №К/9901/24183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (головуючий суддя Заброцька Л.О., судді Альчук М..П., Чернюк А.Ю.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 01.12.2016 остаточно просив: визнати протиправними і скасувати накази Генерального прокурора України від 06.01.2015 №1дк про звільнення його з посади військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України з позбавленням класного чину "радник юстиції" та від 25.05.2015 №154-вк про зміну дати звільнення; зобов`язати Генеральну прокуратуру України провести його звільнення з посади військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з дня постановлення рішення щодо незаконного звільнення судом.
2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено згідно з наказом від 06.01.2015 №1дк, в якому зазначено факти, що не знайшли свого підтвердження під час службового розслідування, та викладено обставини, які не свідчать про порушення ним Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 №123 (далі - Кодекс професійної етики). Порушено відповідачем і процедуру звільнення, яке відбулося в період його тимчасової непрацездатності. Крім того зауважив, що він звертався з письмовими рапортами про звільнення з посади військового прокурора Вінницького гарнізону у зв?язку із погіршенням стану здоров?я та призначення на посаду слідчого або прокурора однієї з військових прокуратур Центрального регіону України, а також з рапортами про подальше проходження служби в органах військової прокуратури в зоні АТО. Однак військовим прокурором Центрального регіону України і Генеральним прокурором України ці рапорти залишені без розгляду.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом від 12 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2016 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд з тих мотивів, що суди не з?ясували, які саме дії свідчать про порушення позивачем Присяги, а які становлять дисциплінарний проступок, що є різними підставами для звільнення, а також не обґрунтували правомірності зміни відповідачем дати звільнення з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності позивача.
6. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, повторно відмовлено в задоволенні позову.
7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 звільнено за наявності законних підстав, а допущене порушення його трудових прав в частині звільнення в період тимчасової непрацездатності усунуто самим відповідачем шляхом зміни дати звільнення.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
8. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
9. За доводами позивача, суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи не врахували висновки суду касаційної інстанції, повторно не дослідили письмові докази у справі, не здійснили аналіз норм матеріального права, на які він посилався, та дійшли необґрунтованого висновку про те, що зміна дати звільнення є належним способом захисту порушеного права.
10. У відзиві на касаційну скаргу Генеральна прокуратура України просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на їхню законність і обґрунтованість.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
12. Радник юстиції ОСОБА_1. призначений на посаду Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері 18.12.2013, а військовим прокурором Вінницького гарнізону Центрального регіону України - 29.08.2014.
13. Відповідно до розпоряджень військового прокурора Центрального регіону України від 14.11.2014 №46 і від 19.11.2014 №48 проведено службове розслідування щодо порушення вимог кримінального процесуального законодавства у кримінальному провадженні №42014020420000081, яке розслідувалось військовою прокуратурою Вінницького гарнізону, а також щодо вступу військового прокурора Вінницького гарнізону ОСОБА_1. та його заступника ОСОБА_2 у позаслужбові стосунки з начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (далі - КЕВ м. Вінниці) ОСОБА_4 .
14. У висновку службового розслідування від 08.12.2014, затвердженому військовим прокурором Центрального регіону України, встановлено, що військовий прокурор Вінницького гарнізону ОСОБА_1 .:
- у порушення вимог частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) без наявності ознак кримінальних правопорушень погодив внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 364, статтею 356 Кримінального кодексу України;
- усупереч вимогам пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 №4гн як керівник прокуратури не забезпечив контроль за якістю процесуального керівництва на стадії досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях (№42014020420000081 і №42014020420000083), що призвело до грубих порушень кримінально-процесуального законодавства під час їх розслідувань;
- у порушення вимог частини третьої статті 234 КПК України необґрунтовано, без проведення жодної слідчої дії, без встановлення жодного доказу в обґрунтування можливості знаходження за місцем роботи і мешкання начальника КЕВ м. Вінниці ОСОБА_4 документів, коштів і речей, отриманих в якості неправомірної вигоди, надав вказівку старшому слідчому військової прокуратури гарнізону ОСОБА_5 звернутися до слідчого судді з клопотаннями про проведення обшуків у службових приміщеннях КЕВ м. Вінниці та за місцем проживання ОСОБА_4 ;
- у порушення вимог частини першої статті 216 КПК України безпідставно доручив проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим військової прокуратури;
- у порушення вимог статей 4. 7. 9. 10. 15. 18 Кодексу професійної етики та положень Присяги працівника прокуратури, використовуючи службове становище, намагався схилити начальника КЕВ м. Вінниці до продовження договірних відносин з ТОВ "Приват МДМ", а також вступив у позаслужбові стосунки з начальником КЕВ м. Вінниці ОСОБА_4 щодо безоплатного отримання будівельних матеріалів та виділення працівників для проведення ремонту у садовому будинку, який він разом з дружиною планували придбати у приватну власність.