ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №820/379/16
адміністративне провадження №К/9901/27030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів Русанової В.Б., Курило Л.В. від 09 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Державної податкової інспекції У Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2016 року №0320302203 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 144000 грн. (далі - ПДВ).
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати названого платежу за наслідками господарської діяльності позивача з ТОВ "Паритет-Тандем" у липні 2015 року.
Товариство не погодилося із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 28 грудня 2015 року №1831/20-30-22-03/01416731, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, постановляючи рішення, дійшов висновку, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки спірні операції оформлювалися лише окремими первинними документами та податковими накладними без фактичного виконання контрагентом обумовлених господарських операцій. Наведене суд обґрунтував тим, що позивачем у відповідності до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та на вимогу суду не надано доказів в підтвердження отримання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Паритет-Тандем" і їх оприбуткування (складення актів прийому - передачі пального від контрагента, видачі доручень на його отримання), наявності ресурсів для зберігання та відпуску пального тощо. Відтак, за висновком суду, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за такими відносинами.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 червня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову; скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Своє рішення мотивував достатністю поданих в матеріали справи документів щодо фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ "Паритет-Тандем", а також здійснення за їх участю господарських операцій по поставці паливно-мастильних матеріалів, тому Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його скасувати.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій по поставці нафтопродуктів, на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, які б свідчили про транспортування і оприбуткування нафтопродуктів й були оформлені у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів, якими регулюється порядок їх обліку. Вказує на залишення апеляційним судом поза увагою отриманої за результатами здійснення податкового контролю контрагента позивача інформації, яка свідчить про неможливість здійснення ним фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Паритет-Тандем" у липні 2015 року складено акт №1831/20-30-22-03/01416731 від 28 грудня 2015 року, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 144000 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Паритет-Тандем" без достатніх правових підстав з огляду на нереальність господарських взаємовідносин з цим платником податків. На обґрунтування останнього контролюючий орган послався на відсутність доказів наявності у підприємства власного заправочного пункту, списання придбаного дизпалива по бухгалтерському обліку. Також зазначає, що згідно податкової інформації ТОВ "Паритет-Тандем" відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням, у зв`язку з чим до державного реєстратора надіслано повідомлення від 26 жовтня 2015 року №46 за формою №18-ОПП; за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності не встановлено господарських взаємовідносин останнього з платниками податків та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; крім того ТОВ "Паритет-Тандем" згідно зареєстрованих податкових накладних здійснювало реалізацію імпортних товарів (наявні коди УКТ ЗЕД), в той час як докази імпорту даних товарів відсутні.
На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.