ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №2а-7264/10/0870
адміністративне провадження №К/9901/26892/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Дуляницької С.М. від 24 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів Поплавського В.Ю., Чабаненко С.В. від 07 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Завод "Запоріжавтоматика" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Завод "Запоріжавтоматика"; далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізької області; далі - відповідач, Інспекція), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12 квітня 2010 року №0000702305/0/7333, яким позивачу визначену суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 22027,50 грн.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки висновок акта перевірки про заниження Товариством ПДВ ґрунтується на тому, що засновники товариств, з якими позивач мав господарські взаємовідносини, притягувалися до кримінальної відповідальності; разом з тим така вказівка не може свідчити про недобросовісність самого Товариства; податковий орган не навів жодного факту порушення законодавства й усі його висновки ґрунтуються виключно на припущеннях.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс" за період з 1 липня 2007 року по 31березня 2009 року, за наслідками якої складено акт від 26 березня 2010 року №42/23-509/00187292.
Під час перевірки Інспекція, крім іншого, встановила, що позивач формував податковий кредит за наслідками операцій із придбання товару у вказаних контрагентів відповідно до податкових накладних, які складені з порушенням чинного законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за вказаний період.
Зокрема, в акті вказано, що постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2009 року у кримінальній справі №1-528/2009 встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючи у складі організованої злочинної групи, створили фіктивні підприємства, а саме: ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс", та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків, внаслідок чого згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи до Державного бюджету не надійшов ПДВ на загальну суму 9589512,29 грн. Вказані дії зазначених осіб кваліфіковані за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) як фіктивне підприємництво та службове підроблення документів.
На підставі акта Інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Востаннє постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановляючи рішення, суди, з`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ними (судами) доказами, надавши їм правову оцінку, визнали обґрунтованими доводи контролюючого органу, що операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс" за період з 1 липня 2007 року по 31 березня 2009 року щодо поставки останніми товарів на користь позивача не мали реального характеру й не можуть слугувати підставою для формування Товариством податкового кредиту з ПДВ за наслідками таких відносин; надані позивачем копії документів не є належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, адже контрагенти позивача були зареєстровані на підставних осіб, здійснювали фіктивну господарську діяльність, що встановлено постановою суду у кримінальній справі.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги вказує на те, що суди дійшли помилкового висновку про нездійснення господарських операцій із ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс", які зобов`язувались поставити позивачу товари промислового призначення (папір обгортковий, рідке скло, солідол, кварцеві трубки, припой, аноди цинкові, коло), адже не зважили на фактичні обставини справи та підтверджуючі їх докази, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами проведені та документально оформлені, контрагенти мали спеціальну податкову правосуб`єктість, видали належним чином оформлені податкові накладні, що свідчить про дотримання Товариством передбачених податковим законодавством умов при формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками таких відносин; також вважає, що суди безпідставно взяли до уваги постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2009 року у кримінальній справі №1-528/2009, у якій не досліджувалися взаємовідносини Товариства із ТОВ "Делі Консалт", ТОВ "Налестра", ТОВ "Енджел графікс" та не встановлено обставин їх невиконання. На думку позивача, добросовісний покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на отримання податкової вигоди за можливі порушення підприємствами-постачальниками законодавства при здійсненні господарської діяльності.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку відповідача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалено у відповідності до процесуальних норм, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 05 березня 2012 року (№21-421а11) та від 29 березня 2016 року (№21-5315а15).
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В аспекті заявлених вимог, переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР).
Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.