ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №1570/291/2012
адміністративне провадження №К/9901/19719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року (суддя Корой С.М)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року (судді Зуєва Л.Є., Шевчук О.А., Федусик А.Г.)
у справі № 1570/291/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерминал"
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротерминал" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.11.2012 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0002232301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 952 844 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0002222301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 242 740 грн, в тому числі за основним платежем - 210 216 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 524 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002872301.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2013 року постанову суду першої інстанції змінив шляхом викладення резолютивної частини в наступній редакції "Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерминал" - задовольнити частково. Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби від 12 жовтня 2011 року № 0002232301 і від 30 грудня 2011 року № 0002872301 скасувати у повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року № 0002222301 - скасувати в частині нарахування податкових зобов`язань на загальну суму у 245779,3 гривень (основний платіж - 212598 гривень, штрафні санкції - 33181,3 гривень). В задоволенні решти позовних вимог відмовити." В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року залишено без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.07.2015 року скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та направив справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.11.2015 року апеляційну скаргу податкового органу залишив без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року - без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22.08.2011 року по 19.09.2011 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки віл 26.09.2011 року № 4200/23-1/33507625.
В ході перевірки встановлено порушення Товариством:
- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4., пп. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139, п. 150.1. п. 150 ст. 150, ст. 151 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 102 984 720 грн.;
- п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість всього у сумі 219 073 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняло податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року:
- № 0002232301, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 984 720 грн за декларацією за ІІ квартал 2011 року;
- № 0002222301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 253 345 грн, в тому числі за основним платежем - 219 073 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 272 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області, за результатами розгляду якої ДПА в Одеській області прийняла рішення від 23.12.2011 року № 44289/10/25-0007, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0002232301 та № 0002222301, збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 201 515 грн та штрафну санкцію з цього податку на 50 376,75 грн.
На підставі зазначеного рішення податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002872301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 251 891,75 грн, в тому числі за основним платежем - 201 515 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 376,75 грн.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002222301.
В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що під час перевірки було виявлено, що податкові накладні отримані від ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" не відповідають приписам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - в податкових накладних відсутній підпис уповноваженої особи. Отже вказані податкові накладні не можуть вважатись розрахунковим документом, що підтверджує факт придбання товарів (послуг), та бути підставою для нарахування податкового кредиту. В наслідок чого Товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту 10 366 грн.
Суди попередніх інстанцій дослідили надані до матеріалів справи копії податкових накладних виписаних ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" та встановили, що вони мають підпис уповноваженою платником особи, у зв`язку з чим встановлене податковим органом порушення не підтверджується доказами по справі.
Податковий орган не заперечує, що додані до матеріалів справи податкові накладні мають необхідний підпис, але стверджує, що на момент перевірки, а також після проведення перевірки податкові накладні не були надані в належно оформленому вигляді. Крім того, як зазначає відповідач, судами не досліджувався той факт, чи дійсно податкові накладні підписані уповноваженою на це посадовою особою контрагента.
Частинами 1, 2 статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В акті перевірки відповідне порушення описано на сторінках 54-56 (том 1 арк. с. 74-76), при цьому податковий орган цитує вимоги до податкової накладної, але не зазначає, в чому Товариством порушено вказані вимоги. Інших доказів відсутності підпису на податкових накладних відповідачем не надано.
Копії спірних податкових накладних містяться в матеріалах справи (том 3 арк. с. 7-11). На податкових накладних наявні відбиток печатки підприємства, підпис особи, яка склала податкову накладну, та зазначено її прізвище та ініціали.
За таких обставин Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що під час проведення перевірки у позивача були відсутні належним чином складені податкові накладні.
Також в касаційній скарзі податковий орган зазначає, що при проведенні перевірки встановлено, що сума знижки по наданим послугам замовникам перевищувала 20% від вартості наданих послуг, що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 199 850 грн.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. При цьому, згідно абз. 2. п. 4.1 цього Закону, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну більш ніж на 20 %, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем з контрагентами укладались договори про надання послуг, додаткові угоди до відповідних договорів, умовами яких передбачалось, що у порядку договору замовниками доручається, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов`язання з надання замовникам послуг, пов`язаних з обслуговуванням (обробкою) транспортних засобів замовника та/або представлених ним третіх осіб на території демпферної контейнерної площадки (Сухого порту) розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 4.
Умовами вказаних договорів передбачено, що на підтвердження надання послуг за відповідними договорами сторони щомісячно підписують акти наданих послуг.
Наказом директора Товариства від 30.01.2009 року № 1 з 1 лютого 2009 року запроваджено систему знижок для клієнтів накопичувальної транзитної площадки: для рефрижераторного автотранспорту - знижка у розмірі 50% до єдиного тарифу на послуги НТП, що діє на момент надання послуг; для автотранспорту, що передує до/ з Порту з порожніми контейнерами - знижка у розмірі 20 % до єдиного тарифу на послуги НТП, що діє на момент надання послуг. З 1 липня 2009 року - встановлені знижки для аналогічних категорій транспорту - 30% та 20 % відповідно (том 1 арк. с. 151).
Наказом директора Товариства від 28.08.2009 року № 2 з 01.10.2009 року змінено систему знижок наступним чином: знижка для рефрижераторного автотранспорту - у розмірі 52% від єдиного тарифу НТП, що діє на момент надання послуг; знижка для автотранспорту з імпортними та транзитними вантажами, попередньо оформленими для заходу до Порту, а також порожніми контейнерами - у розмірі 65% (том 1 арк. с. 152).
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, а податковий орган не поставив під сумнів доводами касаційної скарги, що позивачем застосовувались знижки згідно з передбаченою вищенаведеними наказами системою знижок на підприємстві. Вказані обставини підтверджуються актами здачі- прийняття робіт (надання послуг), що складались позивачем та його контрагентами за результатами наданих робіт та послуг. Копії вказаних актів долучені до матеріалів справи
При визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість наданих робіт (послуг) як загальна сума вартості наданих послуг (робіт) позивачем визначалась сума наданих послуг за вирахуванням наданої знижки, сума якої перевищувала 20% від загальної вартості таких послуг. В наслідок чого податковим органом здійснено перерахунок ПДВ по наданим актам прийомки-здачі робіт з відрахуванням 20% від суми загальної вартості послуг.
Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
При цьому згідно з пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не спростував, що відповідачем не надано будь-яких документальних підтверджень рівня звичайних цін, що існував на момент виникнення спірних правовідносин, будь-яких доказів на підтвердження факту невідповідності застосованих по вказаних операціях цін рівню звичайних цін на однорідні (ідентичні) послуги (роботи), враховуючи суб`єктний склад господарських операцій, а також не надано доказів надання позивачу під час проведення перевірки запиту щодо рівня договірних цін в порядку, передбаченому пп. 1.20.8. .п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сам по собі факт застосування знижки, що перевищує 20% від звичайної вартості послуг, що надаються окремим підприємством, не свідчить про заниження такою особою звичайних цін як справедливих ринкових цін у відповідному секторі.
Згідно з пп. 1.20.3. п. 1.20. ст. 1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.