ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №808/5908/15
адміністративне провадження №К/9901/25379/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2015 року (суддя Максименко Л.Я.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Суховаров А.В., Щербак А.А.)
у справі № 808/5908/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС,
Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, податковий орган), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області (далі - другий відповідач, казначейство) в якому просило визнати протиправною бездіяльність та стягнути з Державного бюджету пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року, адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність податкового органу, яка виразилась у неподанні у період з 15.11.2013 року по 20.04.2015 року Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягла відшкодуванню з бюджету на користь Товариства по декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року у розмірі 2 819 769 грн.
Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2003 року у розмірі 584 648 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки у встановлені пунктом 200.15 статі 200 Податкового кодексу України строки, а саме з 15.11.2013 року по 20.04.2015 року, податковим органом не виконано обов`язок щодо подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету по декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року, заявлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган зазначає, що процедура судового оскарження не завершена, оскільки у справі по оскарженню податкового повідомлення-рішення відсутня постанова Верховного Суду України.
Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить залишити скаргу без задоволення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2003 року, згідно якої бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягала сума 7 374 298,00 грн.
Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством за період з 01.07.2001 року по 30.09.2003 року за результатами якої складено акт перевірки № 10-32-6/00186542 від 26.05.2004 року.
За результатами встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, зокрема за березень 2003 року на 2 819 795 грн.
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із позовом про його скасування до суду.
30.08.2012 Господарський суд Запорізької області виніс постанову у справі № 5/182-АП, якою позов Товариства задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004 скасовано.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 5/182-АП апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 залишено без змін.
За наслідками касаційного оскарження, постанова Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 залишені без змін.
Таким чином, постанова Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 у справі № 5/182-АП набрала законної сили 04.06.2013 року.
Висновки про відшкодування заявленої в поданій декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року суми податку на додану вартість в частині 2 819 795,00 грн до органів державної казначейської служби не подавались та вказана сума не була відшкодована на користь Товариства.
20.04.2015 року позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року подано розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 року за березень 2015 року, відповідно до додатку 2 якого позивач просив відповідно до підпункту "а" пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 18 042 963,00 грн збільшити розмір суми податку, на яку Товариство матиме право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України.
Вказана сума, зокрема, включила в себе суму невідшкодованого податку на додану вартість за березень 2003 року у розмірі 2 819 796,00 грн.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскаржено позивачем в судовому порядку.
Відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі № 5/182-АП, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012, яким задоволено позов Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004, залишено без змін.
Відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду судами попередніх інстанцій), у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.