ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа №820/4716/16
касаційне провадження №К/9901/39421/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Гусака М.Б.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (головуючий суддя - Перцова Т.С.; судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі № 820/4716/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2016 № 0002701304.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2016 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.07.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, статті 216 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, зазначає, що через мережу автозаправних санкцій здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, а відтак такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 20.07.2016 № 3533/20-38-13-04-09/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, статті 216 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок невключення до бази оподаткування акцизним податком нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного, які реалізувались за формою оплати: в січні 2015 року - талони, в період з квітня по грудень 2015 року - талони, смарт-картки, відомості.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 № 0002701304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 1692245,00 грн. за основним платежем та 423061,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем за договорами постачання реалізовано юридичним особам оптову партію нафтопродуктів, відпуск яких за умовами правочинів здійснювався за довірчими документам через автозаправні станції. Натомість, відповідачем в акті перевірки не встановлено факти особистого некомерційного використання контрагентами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 придбаного пального.
Крім того, судові інстанції дійшли висновку про те, що відпуск нафтопродуктів за відомостями, скретч-картками і талонами, в яких зазначено обсяг реалізованого пального, а не його вартість, не підпадає під регулювання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки вказані документи не є розрахунковими.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
За правилами підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Тобто, об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому незалежно від форми розрахунків.
Відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.10 пункту 251.3 статті 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) операції суб`єктів господарювання з роздрібної торгівлі підакцизними товарами оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 відсотків від вартості цих товарів.
Згідно з пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Отже, розрахунки за придбані у роздріб нафтопродукти можуть здійснюватись як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).