ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2020 року
Київ
справа №2а-17269/08/0570
адміністративне провадження №К/9901/22984/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року (головуючий суддя - Олішевська В. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (суддя-доповідач - Ястребова Л. В., судді: Казначеєв Е. Г., Компанієць І. Д.) у справі №2а-17269/08/0570 за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест", AMPERS INTERNATIONAL INC USA, за участю прокуратури Донецької області, про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест", Ampers International Inc USA, в якому просила визнати недійсною угоду від 19 січня 2004 року №100/1 на дослідження та розробку програмного забезпечення.
Господарський суд Донецької області рішенням від 28 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2005 року, відмовив у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 серпня 2008 року скасував вказані судові рішення, а справу направив на новий розгляд.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог в частині визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не врахували того, що такі вимоги не могли розглядатися, і у випадку помилкового порушення провадження у цій частині воно підлягало закриттю. Обґрунтовуючи таку позицію, суд касаційної інстанції вказав, що норму частини першої статті 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. З огляду на норму частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі статті 208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження судами попередніх інстанцій питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати угоду нікчемною, питання стосовно наявності чи відсутності умислу у сторін угоди на її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та залежно від встановлених обставин вирішити спір в частині стягнення коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Позивач у заяві від 24 вересня 2008 року №10-013 змінив позовні вимоги та просив застосувати до відповідачів наслідки за нікчемною угодою, передбачені у статті 208 Господарського кодексу України, а саме: 1) зобов`язати Ampers International Inc USA повернути усе отримане за угодою від 19 січня 2004 року №100/1: програмне забезпечення на суму еквівалентну 13200000 доларів США; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" на користь держави 13200000 доларів США, отриманих за договором від 19 січня 2004 року №100/1.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2009 року позов задовольнив повністю. Стягнув з Ampers International Inc USA вартість послуги, отриманої за договором від 19 січня 2004 року №100/1, в сумі 13200000 доларів США на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" 13200000 доларів США, отриманих за договором від 19 січня 2004 року №100/1, на користь держави.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2009 року зупинив провадження в адміністративній справі до набрання законної сили вироком у кримінальній справі стосовно Стеценка В. В. (засновник ТОВ "Укрферроінвест"), порушеній за частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 205 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, що перебуває в провадженні Калінінського районного суду м. Донецька. Згідно з листом Калінінського районного суду м. Донецька від 20 липня 2012 року за №12857/12 у вказаній кримінальній справі винесено постанову про повернення матеріалів справи на додаткове розслідування, тому Донецький апеляційний адміністративний суд поновив провадження в адміністративній справі.
Постановою від 5 жовтня 2012 року Донецький апеляційний адміністративний суд скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та відмовив в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків за нікчемною угодою, передбачених у статті 208 Господарського кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2012 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2012 року. Справу витребувано із суду першої інстанції.
12 січня 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року № К/9991/67868/12, якою повторно витребувано справу, та повідомлено, що у разі її відсутності, суддя-доповідач ініціює питання про відновлення втраченого судового провадження.
Внаслідок захоплення 16 вересня 2014 року незаконним озброєним формуванням будівель Донецького окружного адміністративного суду, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд.17, адміністративна справа № 2а-17269/08/0570 була втрачена.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року відкрито провадження з відновлення втраченого провадження у справі № 2а-17269/08/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест", AMPERS INTERNATIONAL INC USA про визнання угоди недійсною, ухвалою зобов`язано позивача та відповідача надати суду всі наявні у них матеріали (докази), які були надані під час розгляду справи № 2а-17269/08/0570, в тому числі, позовну заяву з додатками до неї, копії ухвалених судом рішень (оригінали документів для огляду та копії для долучення до матеріалів справи).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року частково відновлено повністю втрачене провадження в адміністративній справі № 2а-17269/08/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест", AMPERS INTERNATIONAL INC USA про визнання угоди недійсною - в частині процесуальних документів, що були прийняті Донецьким окружним адміністративним судом та Донецьким апеляційним адміністративним судом в адміністративній справі № 2а-17269/08/0570, а саме: в частині постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року, постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2012 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що не може визнати встановлені судами попередніх інстанцій обставини повними і правильними, оскільки зважаючи на те, що адміністративна справа відновлена тільки в частині процесуальних документів, що були прийняті Донецьким окружним адміністративним судом і Донецьким апеляційним адміністративним судом: постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2012 року, в матеріалах частково відновленої справи відсутні докази, якими б підтверджувались такі обставини. У зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи.
Разом з тим, суд касаційної інстанції зауважив, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо договору комісії є неповними та не дають розуміння, хто зі сторін договору є комітентом, комісіонером, які зобов`язання ним передбачено, як цей договір комісії вплинув на висновки контролюючого органу щодо нікчемності договору на експортну поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" на користь компанії Ampers International Inc USA розробленого програмного забезпечення, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" (резидент) в оплату послуг отримано від компанії Ampers International Inc USA (нерезидента) валютні кошти. Суди не з`ясували обставин щодо договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" та Приватним підприємством "Юністар", на який вказував позивач, предмет цього договору, які зобов`язання ним передбачено та як цей договір вплинув на висновки контролюючого органу щодо нікчемності договору на експортну поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" на користь компанії Ampers International Inc USA розробленого програмного забезпечення.
Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу, що при новому розгляді справи суди повинні з`ясувати, чи дотримано позивачем при зверненні до суду з позовом про застосування адміністративно-господарських санкцій строки застосування таких санкцій, передбачені у статті 250 Господарського кодексу України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, позовну заяву Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест", AMPERS INTERNATIONAL INC USA, за участю прокурора Донецької області, про визнання угоди недійсною, залишено без розгляду у зв`язку з ненаданням сторонами витребуваних документів.
Постановою Верховного Суду від 6 листопада 2018 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 7 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що КАС України передбачає обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, що випливає з принципу офіційного з`ясування обставин справи як однієї із засад адміністративного судочинства. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, судом неодноразово витребовувалися докази по справі. Проте позивачем та відповідачами вимоги відповідних ухвал суду виконані не були, докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, не надані.
Тому суд першої інстанції, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи та враховуючи той факт, що позивачем не були надані докази, на які звертав увагу суд касаційної інстанції при прийнятті ухвали від 1 листопада 2017 року та постанови від 23 листопада 2018 року, вважав, що правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції здійснені всі можливі заходи щодо виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, проте, будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, суду додатково не надано.