ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/48/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області
на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 (суддя Кабакова В. Г.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (головуючий суддя Березкіна О. В., судді Антонюк С. Г., Дармін М. О.)
за скаргою Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області
на рішення та дії державного виконавця Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області
у справі № 912/48/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд"
до Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області
про стягнення 7 530 917,05 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (далі - позивач, ТОВ "Спецтрансбуд") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області (далі - відповідач, Служба) про стягнення заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду від 31.01.2012 № 354 на реконструкцію автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка (через Вінницю) на ділянці км 631+200-км 636+200 (завершення робіт) у розмірі 4 537 337 грн основної заборгованості, 812 494,10 грн пені, 1 773 844,42 грн інфляційних втрат, 407 241,53 грн 3% річних.
2. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 і постановою Верховного Суду від 26.09.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 537 337 грн основної заборгованості, 1 773 844,42 грн інфляційних втрат, 407 241,53 грн 3% річних. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 812 494,10 грн пені відмовлено.
3. 22.05.2019 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
4. 02.01.2020 Служба звернулася зі скаргою на неправомірні рішення та дії посадової особи органу державної виконавчої служби від 27.12.2019 №1461/16, у якій просила:
- визнати неправомірними дії Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального Управління юстиції у Кіровоградській області Хитровського Дмитра Володимировича (далі - Державний виконавець), що виявилися у винесені: 1) постанови від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; 2) постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93грн; 3) постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення зі Служби витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн за заявою ТОВ "Спецтрансбуд" про примусове виконання наказу господарського суду від 22.05.2019 №912/48/19.
- визнати неправомірними та скасувати постанови Державного виконавця: 1) від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; 2) від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93 грн; 3) від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення зі Служби витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн за заявою ТОВ "Спецтрансбуд" про примусове виконання наказу господарського суду від 22.05.2019 №912/48/19.
- зобов`язати Державного виконавця повернути наказ Господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2019 №912/48/19 стягувачу - ТОВ "Спецтрансбуд", у зв`язку з тим, що даний виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
5. Аргументуючи скаргу від 27.12.2019 №1461/16 Служба послалася на неправомірні дії Державного виконавця щодо неповернення наказу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та заначила, що оскільки Служба є державною неприбутковою організацією, тому рішення суду у справі № 912/48/19 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у спосіб, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок виконання рішень).
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 у задоволенні скарги щодо визнання неправомірними дій Державного виконавця, що виявилися у винесені постанови від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; визнання неправомірною та скасування постанови Державного виконавця від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; зобов`язання Державного виконавця повернути наказ господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2019 № 912/48/19 стягувачу - ТОВ "Спецтрансбуд" відмовлено.
7. В частині визнання неправомірними дій Державного виконавця, що виявилися у винесені постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93 грн, постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн; визнання неправомірними та скасування постанов Державного виконавця від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93 грн, від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн провадження у справі закрито.
8. Обґрунтовуючи ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні приписів статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
9. Суд першої інстанції зазначив, що боржник у даній справі є державною організацією, а тому його посилання на частину другу статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не приймаються, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами вказаних законодавчих норм, тому відсутні підстави для задоволення скарги Служби від 27.12.2019 №1461/16 в частині дій Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.
10. Місцевий господарський суд закрив провадження у справі за скаргою від 27.12.2019 №1461/16 в частині оскарження дій Державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження з підстав віднесення спору в цій частині до юрисдикції адміністративного суду.
11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 залишено без змін з тих же мотивів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Служба подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 і ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 на неправомірні рішення та дії посадової особи органу державної виконавчої служби. Прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Служби в частині:
- визнання неправомірними дій Державного виконавця, що виявилися у винесені постанови від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268;
- визнання неправомірною та скасування постанови Державного виконавця від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
13. Скаржник посилається на неправильне застосування судами приписів статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", пункту 3 Порядку виконання рішень, підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України, пункт 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
14. Скаржник зазначає, що суди припустилися порушення приписів статей 2, 5, 7, 11, 13, 14, 86 ГПК України, у тому числі й щодо всебічності і повноти розгляду справи.
15. Відповідач зазначає, що за висновком Східного апеляційного господарського суду, викладеного у постанові від 19.11.2019 у справі № 905/2307/17, виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника - Служби, як з державної організації в розумінні положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" мають здійснювати органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому процедура виконання рішення має відбуватися з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 905/2307/17 суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ялта Град Строй" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 з тих підстав, що розгляд касаційної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За таких обставин відповідач зазначає, що апеляційний господарський суд проігнорував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (справа № 905/2307/17).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
16. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення
17. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
18. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".
19. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
21. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
22. Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
23. Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.