Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 727/6539/18
провадження № 51-5483км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Данка Михайла Васильовича та прокурора відділу прокуратури Чернівецької області
Чорнея Василя Степановича на ухвалу Чернівецького апеляційного суду
від 24 вересня 2019 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, інваліда 2 групи, раніше не судимого у порядку,передбаченому ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ст. 124 КК.
Обставини, встановленізарішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 липня
2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою і строк відбування ним покарання ухвалено обчислювати з 28 квітня 2018 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 22 537,28 грн
у рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди та - моральної шкоди
50 000 грн, а на користь ОСОБА_1 урахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_2 винуватим у тому,
що 28 квітня 2018 року приблизно о 07 год. 30 хв. він проходив
по вул. Героїв Майдану в м. Чернівцях, де зустрів знайомого
ОСОБА_4 . Під час зустрічі між ними на ґрунті довготривалих
неприязних відносин виник словесний конфлікт, щопереріс у бійку, в ході якоїОСОБА_2 завдав потерпілому одого удару ножем у ділянку грудної клітки, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх виникнення, що перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті.
Після цього ОСОБА_4 було доставлено до КМУ "Лікарня швидкої медичної допомоги", де через деякий час потерпілийпомер від отриманих травм.
Смерть ОСОБА_4 настала від геморагічного шоку, який розвинувся внаслідок гострої внутрішньої кровотечі, яка,у свою чергу, виникла
як ускладнення проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішньої грудної артерії та правої легені.
Дії ОСОБА_2 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК
як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2019 рокувирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 липня 2019 року щодо ОСОБА_2 змінив, перекваліфікував його дії з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК
і призначив йому покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Постановив зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 його попереднє ув`язнення з 28 квітня 2018 року по 24 вересня 2019 року
і у зв`язку з відбуттям ОСОБА_2 покарання звільнити його з-під варти
в залі суду.
Постановив зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2
на користь потерпілої ОСОБА_3 з 50 000 до 30 000 грн,на користь потерпілої ОСОБА_1 - з 60 000 до 30000 грн.
У решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги і доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє прохання мотивує тим, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду,допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не здійснив безпосереднього дослідження доказів, зробивши по суті їх переоцінку, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК
та допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Так, прокурор стверджує, що апеляційний суд безпосередньо дослідив лише один матеріал доказу, а саме відео з камер спостереження, на яких зафіксовано початок конфлікту, що виник між засудженим та потерпілим. Однак вказаному доказу надано неправильну оцінку, оскільки суд апеляційної інстанції безпосередньо не дослідив інших доказів та в результаті не дав їм належної оцінки. Зокрема, апеляційний суд
безпосередньо не дослідив показання потерпілої та свідків, а також
не прослухав показання свідків, отримані в суді першої інстанції, не дослідив протоколу огляду місця події та висновки судово-медичних експертиз.
Представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Данко М. В. також подав касаційну скаргу, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Його доводи фактично аналогічні доводам, викладеним укасаційній скарзі прокурора. Разом з тим представник потерпілої зазначає про безпідставне зменшення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційні скарги представника органу публічного обвинувачення та представника потерпілого, просила їх задовольнити.
Представник потерпілої зазначив у касаційній скарзі про розгляд без його участі.
Засуджений і захисник на касаційний розгляд не прибули, хоча про місце, день та час розгляду кримінального провадження за касаційними скаргами були повідомлені.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши касаційні скарги з додатками та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК,
які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне
та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, зокрема, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно
до ст. 94 КПК.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції,
що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Проте апеляційний суд під час перегляду вироку щодо ОСОБА_2
зазначених вимог закону не дотримався.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, статей 23, 91, 94 КПК суд надає оцінку доказам
на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності
для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.
Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та права на захист.
Без безпосереднього дослідження доказів, їх належної перевірки та оцінки суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відповідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння.
Так, з вироку вбачається, що суд першої інстанції визнав установленим,
що ОСОБА_2 28 квітня 2018 року приблизно о 07 год. 30 хв. проходив
по вул. Героїв Майдану в м. Чернівцях, де зустрів знайомого ОСОБА_4 . Під час зустрічі між ними на ґрунті довготривалих неприязних відносин виник словесний конфлікт, що переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_2 завдав потерпілому одного удару ножем у ділянку грудної клітки, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя
в момент їх виникнення та, які перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті. Ці діїОСОБА_2 суд кваліфікував
за ч. 2 ст.121 КК. При цьому суд, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, зокрема відеозапис із камер зовнішнього спостереження з ресторану "Вавілон", дійшов висновку, що підстав для самозахисту із застосуванням ножа до потерпілого у засудженого не було. Так, у вироку місцевий суд зазначив, що хоча потерпілий ОСОБА_4 дійсно першим під час конфлікту завдав ОСОБА_2 одного удару пакетом, який був у нього в руці, але такі його дії не свідчать про настання в цей момент реальної загрози життю чи здоровʼю. Після цього, на думку суду, він умисно завдав ударуножем у груди потерпілому, в руках якого, крім пакета, нічого не було.
Місцевий суд дійшов висновку,що розмахуючи ножем, ОСОБА_2 не зміг би завдати потерпілому ОСОБА_4 удару ножем, а тільки би порізав потерпілого, і цим підтверджується умисел ОСОБА_2 на заподіяння потерпілому тяжкихтілесних ушкоджень, які спричинили його смерть.
Не погоджуючись із вироком, прокурор, захисник та засуджений подали апеляційні скарги.
Так, прокурор, зокрема, просив скасувати вирок і постановити новий
у зв`язку з призначенням м`якого покарання, яке не відповідаєступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2 .