П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/746/18
Провадження № 11-400заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Стрелець Т. Г., Шипуліна Т. М.,) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1260/ко-18 (далі - рішення Комісії від 20 липня 2018 року, оскаржуване рішення Комісії) в частині: визначення, що суддя Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; відмови судді Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнання судді Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді (з урахуванням заяви позивачки від 10 вересня 2018 року про викладення пункту 1 її позовних вимог в іншій редакції);
- зобов`язати ВККС спростувати інформацію, оприлюднену на офіційному вебсайті Комісії 20 липня 2018 року щодо судді Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, шляхом оприлюднення на цьому вебсайті інформації про припинення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя (далі - ВРП) рішення про її звільнення у відставку;
- у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не отримала копії рішення ВККС від 20 липня 2018 року, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) - вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачки від порушень суб`єкта владних повноважень.
На обґрунтування позову посилається на те, що рішення ВККС в оскаржуваній частині є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Свою позицію позивачка обґрунтовує такими аргументами:
- відповідач, достеменно знаючи про те, що ОСОБА_1 припинила проходження публічної служби на посаді судді, прийняв рішення про її невідповідність займаній посаді;
- за аналогічних обставин стосовно інших суддів, якими під час кваліфікаційного оцінювання були подані заяви про звільнення, відповідач прийняв рішення тільки про припинення кваліфікаційного оцінювання і не вирішував питання про невідповідність судді займаній посаді, нескладення суддею іспиту та недопущення судді до співбесіди;
- у процедурі кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів, закладеній у Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затвердженому рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення № 143/зп-16), Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженому рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18), та рішенні Комісії від 29 січня 2018 року № 7/3п-18, ВККС не розробила чітких показників для оцінювання критеріїв;
-прийняті Комісією рішення щодо порядку та методології кваліфікаційного оцінювання не забезпечують певного рівня юридичного захисту та не надають гарантій проти зловживань та неправильного застосування положень щодо визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, що шкодить незалежності судової влади;
- відповідач, не допускаючи позивачку до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, виходив з того, що на другій стадії іспиту (за наслідками виконання практичного завдання) позивачка набрала 54,5 бала з мінімально допустимих 60 балів та максимальних 120, проте у пункті 8 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 (у редакції, чинній на час складення іспиту) визначено, що суддя, який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту;
- відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ зазначеного Положення мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування (45 балів) та виконання практичного завдання (60 балів) тому, мінімально допустимий бал іспиту становить 105 балів (45 + 60), а відтак за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" позивачка набрала більшу кількість балів - 132,8 (78,3 бала за першу стадію іспиту + 54,5 бала за другу стадію іспиту), ніж мінімально допустимий бал іспиту - 105, а отже за пунктом 8 глави 6 розділу ІІ зазначеного Положення виконала умову допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди";
- спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС;
- Комісія не обґрунтувала, чому несприятливе оцінювання нею тільки практичного завдання стало підставою для висновку в мотивувальній частині рішення про рекомендацію ВРП розглянути питання про її звільнення з посади; вважає, що оцінка єдиного проекту судового рішення без урахування факту того, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у січні - лютому 2018 року залишив без змін постановлені суддею рішення, не може бути єдиною підставою для висновку про невідповідність займаній посаді судді.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1260/ко-18 в частині визнання судді Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та виключив з мотивувальної частини рішення ВККС від 20 липня 2018 року посилання на невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
За правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення Комісії в частині визначення судді Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не склала іспиту, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18, та в частині відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів, є обґрунтованим.
Суд також дійшов висновку, що законодавство не покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок після визнання судом протиправним і скасування акта індивідуальної дії спростовувати інформацію щодо такого акта, раніше оприлюднену на офіційному вебсайті, шляхом оприлюднення нової інформації на офіційному вебсайті. КАС також не визначає повноваження адміністративного суду зобов`язувати відповідача оприлюднити таку інформацію.
Щодо неотримання позивачкою копії рішення Комісії від 20 липня 2018 року, то суд, посилаючись на підпункт 4.13.9 пункту 4.13 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, зазначив, що копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Поряд із цим суд дійшов висновку, що оскільки питання про відповідність/невідповідність судді займаній посаді у відповідному суді може вирішуватися тільки стосовно судді, який обіймає таку посаду, а суддя ОСОБА_1 була звільненою з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку за рішенням ВРПвід 24 травня 2018 року № 1519/0/15-18, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення від 20 липня 2018року ОСОБА_1 не займала посаду судді, то оскаржуване рішення Комісії в частині визнання ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, є необґрунтованим і підлягає скасуванню з виключенням з його мотивувальної частини посилання на невідповідність.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивачка стверджує, що висновок суду про відмову у задоволенні її позовних вимог щодо скасування рішення Комісії від 20 липня 2018 року в частині визнання, що суддя Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 не склала іспиту, та відмови судді у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання, протирічить та не узгоджується з висновком про задоволення позовних вимог в частині скасування спірного рішення Комісії про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді, і наголошує, що на момент прийняття Комісією такого рішення вона вже не була учасником іспиту, оскільки звільнена з посади і вийшла у відставку.
Позивачка стверджує, що Комісія провела оцінювання з порушенням процедури, визначеної Положенням № 143/зп-16, оскільки змінила методологію оцінювання вже під час проходження нею такого оцінювання.
ОСОБА_1 наголошує, що відповідач безпідставно не допустив її до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, урахувавши лише результат однієї (другої) стадії іспиту, а не усього іспиту, як передбачено пунктом 8 глави 6 розділ ІІ Положення № 143/зп-16.
Позивачка вважає, що суд, відмовивши у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача спростувати інформацію щодо спірного рішення Комісії, порушив приписи частини другої статті 5, пункту 10 частини другої, частини третьої статті 245 та частини четвертої статті 266 КАС.
Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених у ній вимог та доводить, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року. Вважає, що висновки Комісії, зокрема про нескладення ОСОБА_1 іспиту та недопуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, а також про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Донецького апеляційного адміністративного суду, не створюють для неї жодних правових наслідків, оскільки ОСОБА_1 скористалась своїм правом на звільнення у відставку з посади судді та ВРП ухвалила позитивне рішення з цього приводу.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року, а ухвалою від 10 червня 2019 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВККС, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
Суд першої інстанції встановив таке.
Згідно з Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Куйбишевського районного суду міста Донецька.
Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 238-VI ОСОБА_1 обрана суддею Донецького апеляційного адміністративного суду безстроково.
Комісія рішенням від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного Комісією рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею:
50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування;
50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
За результатами складення 30 жовтня 2017 року анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримала 78,3 бала, за результатами виконання 21 лютого 2018 року практичного завдання - 54,5 бала.
25 квітня 2018 року до ВРП надійшла заява судді ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку.
26 квітня 2018 року суддя ОСОБА_1 подала до ВККС заяву про припинення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з поданням нею 25 квітня 2018 року до ВРП заяви про звільнення з посади у відставку.
ВРП рішенням від 24 травня 2018 року № 1519/0/15-18 звільнила ОСОБА_1 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до наказу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року № 64/к ОСОБА_1 відраховано 13 червня 2018 року зі штату суду у зв`язку з її заявою про відставку.
Комісія рішенням від 20 липня 2018 року:
- визначила, що суддя ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18;
- відмовила судді ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;
- визнала суддю ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- припинила проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 стосовно ОСОБА_1, яка займала посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду.
Приймаючи зазначене рішення, ВККС виходила з того, що суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 78,3 бала, а за виконання практичного завдання - 54,5 бала, що є меншим 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже, не склала іспиту і не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди". За наведених обставин Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності. Окрім того, Комісія припинила процедуру кваліфікаційного оцінювання з огляду на те, що кваліфікаційне оцінювання згідно з пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) проводиться на відповідність судді займаній посаді, а звільнення судді з посади має наслідком припинення процедури кваліфікаційного оцінювання.
За зверненням ОСОБА_1 від 26 липня 2018 року ВККС супровідним листом від 10 серпня 2018 року № 31кп-731/17 направила їй копію рішення від 24 травня 2018 року № 1519/0/15-18. ОСОБА_1 зазначає, що копія цього рішення отримана нею 27 серпня 2018 року.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п`ятої цієї статті порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону№ 1402-VIII).