Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 263/11786/17
провадження № 61-48102св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Перший Українській міжнародний Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ Металпромсесурс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2018 року у складі судді Томіліна О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Українській міжнародний Банк" далі - ПАТ "ПУМБ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Алькор Інвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ Металпромсесурс" (далі - ТОВ "ФПГ Металпромсесурс") про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними.
На обґрунтування позовних вимог в остаточній редакції, після зміни підстав позову, зазначав, що 04 серпня 2006 року між ним та Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" (далі - ЗАТ "Донгорбанк"), правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", був укладений кредитний договір № 39, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 1 200 000 доларів США строком до 30 липня 2021 року. У забезпечення цього договору він передав в іпотеку банку нежиле приміщення літ. "А-3", загальною площею 909 кв. м, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 04 серпня 2006 року № 39/1.
18 листопада 2016 року між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" був укладений договір про відступлення права вимоги № 39/2016, згідно якого первісний кредитор ПАТ "ПУМБ" відступив новому кредитору ТОВ "ФК "Алькор Інвест" право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами. Того ж дня, ТОВ "ФК "Алькор Інвест" за договором про відступлення права вимоги № 39/2016/1 відступило право вимоги за цими договорами ТОВ "ФПГ Металпромсесурс".
Посилаючись на те, що договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами укладені у порушення статті 512 ЦК України, фактично є договорами факторингу, а відповідачі ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ТОВ "ФПГ Металпромсесурс" не мають відповідної ліцензії на надання таких фінансових послуг, при цьому його не було повідомлено про відступлення права вимоги до нього за кредитними зобов`язаннями та не отримано його згоду на укладення відповідних договорів, крім того, у порушення вимог Закону України "Про захист персональних даних" розповсюджено його персональні дані. ОСОБА_1 просив визнати недійсними з моменту кладення договори про відступлення права вимоги № 39/2016, укладений 18 листопада 2016 року між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та № 39/2016/1, укладений 18 листопада 2016 року між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ТОВ "ФПГ Металпромсесурс"; визнати дії ПАТ "ПУМБ" щодо поширення його персональних даних неправомірними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами є оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, з огляду на що не є договорами про надання фінансової послуги, й відповідно для укладення таких договорів новий кредитор не потребує спеціального дозволу (ліцензії). Заміна кредитора у зобов`язанні в силу вимог статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника. Неналежне повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні може мати своїм наслідком певні ризики для нового кредитора та не може бути підставою для визнання такої заміни недійсною. Порушень чинного законодавства при укладенні спірних договорів про відступлення прав вимоги не встановлено, також не допущено порушень при їх укладенні, які стосуються розголошення персональних даних боржника, оскільки таке право банка прямо випливає з положень статті 516 ЦК України та статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, залишено без задоволення, рішенняЖовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки порушень чинного законодавства при укладенні спірних договорів про відступлення прав вимоги не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів
У грудні 2018 року ОСОБА_1, через свого представника - ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними з моменту укладення договорів про відступлення прав вимоги № 39/2016, укладеного 18 листопада 2016 року між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест", № 39/2016/1, укладеного 18 листопада 2016 року між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ТОВ "ФПГ Металпромсесурс", скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
У іншій частині ухвалені у справі судові рішення не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, оспорювані договори про відступлення права вимоги не є договорами факторингу, а тому дія Закону України "Про банки і банківську діяльність на вказані договори не розповсюджується. Натомість такі договори мають всі ознаки договору факторингу в зв`язку з чим вони є договорами факторингу, а сама назва оспорюваних договорів не змінює їх правової природи. Під час укладення договору відступлення прав вимоги № 39/2016 від 18 листопада 2016 року відбулася заміна кредитора ПАТ "ПУМБ", який був та є фінансовою установою, на іншу юридичну особу - ТОВ "ФК "Алькор Інвест", яке не відноситься до фінансових установ в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яке може надавати фінансову послугу, у тому числі факторинг, що призвело до порушення діючого законодавства; договір про відступлення права вимоги № 39/2016/1 від 18 листопада 2016 року, укладено взагалі між юридичними особами, які не відносяться до фінансових установ та не мають відповідних ліцензій, що в силу вимог частини першої статті 227 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними. Крім того, суд апеляційної інстанції при перегляді справи вийшов за межі апеляційної скарги й розглянув вимогу про визнання дій ПАТ "ПУМБ" щодо поширення персональних даних позивача неправомірними, самостійно визначивши вимоги та доводи апеляційної скарги, що є порушенням норм цивільного процесуального законодавства.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 25 січня 2019 року відзиві, ПАТ "ПУМБ" просить касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги й на те, що при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що спірні договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 18 листопада 2016 року є оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, оскільки за укладеними договорами жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, з огляду на що ці договори не є договорами фінансової послуги та у зазначених правовідносинах відсутні елементи договору факторингу. Враховуючи викладене, на правовідносини, що склалися між сторонами про відступлення прав вимоги, які оскаржуються позивачем не розповсюджується дія Закону України "Про банки і банківську діяльність", а для укладення договору про відступлення права вимоги новий кредитор не потребує спеціального дозволу (ліцензії), оскільки поняття "придбання права вимоги" не можна вважати тотожним поняттю "надання фінансової послуги". Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 04 серпня 2006 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 39, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти в розмірі 1 200 000 доларів США на будівництво торгового комплексу та інші поточні витрати строком до 30 липня 2021 року.
Виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна - нежитлового приміщенням літ "А-3", загальною площею 909 кв. м, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 04 серпня 2006 року № 39/1.
18 листопада 2016 року між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" був укладений договір про відступлення права вимоги № 39/2016, згідно з яким первісний кредитор ПАТ "ПУМБ" відступив новому кредитору ТОВ "ФК "Алькор Інвест" право вимоги за кредитним договором від 04 серпня 2006 року № 39 та договором іпотеки від 04 серпня 2006 року № 39/1, укладеними між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення права вимоги № 39/2016 до нового кредитора ТОВ "ФК "Алькор Інвест" переходять всі права первісного кредитора у зобов`язаннях, які виникли із кредитного договору та договору забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, в тому числі, але не обмежуючись, право на отримання основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій, відповідно до умов кредитного договору. Пунктом 2.3 договору встановлено, що станом на день укладення цього договору загальна сума права вимоги за кредитним договором, що відступається первісним кредитором новому кредитору становить 17 116 060,12 грн, що в еквіваленті 656 959,75 доларам США, у тому числі основний борг в сумі 15 020 459,91 грн, що еквівалентно 576 525,06 доларам США, проценти за користування кредитом в розмірі 2 095 600,21, що еквівалентно 80 434,69 доларам США.
В свою чергу, ТОВ "ФК "Алькор Інвест" за договором від 18 листопада 2016 року № 39/2016/1 відступило ТОВ "ФПГ Металпромсесурс" право вимоги за кредитним договором від 04 серпня 2006 року № 39 та договором іпотеки від 04 серпня 2006 року № 39/1, укладеними між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 .
Згідно пункту 3.1 договору про відступлення права вимоги № 39/2016, новий кредитор ТОВ "ФК "Алькор Інвест" зобов`язаний в повному обсязі оплатити вартість права вимоги, передбачену пунктом 1.6 цього договору, у день укладення договору шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на визначений у наведеному пункті договору рахунок. Вартість прав вимоги становить 4 030 000 грн (пункт 1.6 договору про відступлення прав вимог № 39/2016).
Аналогічні умови міститься у пункті 3.1 договору про відступлення права вимоги № 39/2016/1, укладеного між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ТОВ "ФПГ "Металпромресурс".
Пунктом 1.6 договору про відступлення права вимоги № 39/2016/1 встановлено вартість прав вимоги 4 031 000 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.