Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 500/2851/16-ц
провадження № 61-27328св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Стоянов А.А.",
відповідачі: Фермерське господарство "Дінекс-Агро", ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Стоянов А. А." на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року у складі судді Грубіян Л. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року Фермерське господарство "Стоянов А. А." (далі - ФГ "Стоянов А. А.") звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "Дінекс-Агро" (далі - ФГ "Дінекс-Агро"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 04 січня 2011 року між господарством та ОСОБА_1, який є власником земельної ділянки загальною площею 3,6890 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0270, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на десять років. Державна реєстрація вказаного договору проведена не була через зміни у законодавстві, проте орендар з часу укладення договору оренди належним чином користується земельною ділянкою та сплачує орендну плату.
Вказаний договір оренди земельної ділянки до теперішнього часу не розірвано та не скасовано, а тому орендодавець ОСОБА_1 не мав права укладати будь-які правочини щодо вказаної земельної ділянки, оскільки його права власника землі обмежені укладеним між ними договором оренди.
Разом з тим, 01 вересня 2014 року ОСОБА_1, уклав з ФГ "Дінекс-Агро" договір оренди спірної земельної ділянки, за умовами якого сторони досягли домовленості щодо передачі ФГ "Дінекс-Агро" тієї самої земельної ділянки, яка вже перебуває в оренді господарства, що обмежує право і можливість останнього на здійснення державної реєстрації права оренди на підставі чинного договору оренди земельної ділянки та на користування орендованим майном.
Посилаючись на викладене, ФГ "Стоянов А. А." просило визнати недійсним, укладений 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ "Дінекс-Агро" договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,6890 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0270, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Стоянов А. А." договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, всупереч вимогам Закону України "Про оренду землі" не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому він не набув чинності, що свідчить про відсутність, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України, підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року, укладеного між відповідачами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Стоянов А. А." залишено без задоволення, рішенняІзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2018 року ФГ "Стоянов А. А." подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні позову, помилково виходили з того, що позивач не набув статусу орендаря за укладеним між ним та ОСОБА_1 договором оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, оскільки права та обов`язки орендаря він набув у момент укладення договору оренди. Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що з починаючи 01 січня 2013 року чинне законодавство не пов`язує укладення договорів оренди землі з моментом їх державної реєстрації, з огляду на внесені зміни до частини третьої статті 640 ЦК України та виключення положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", а тому укладений між позивачем та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки набрав чинності після досягнення його сторонами згоди з усіх істотних його умов, його підписання та з моменту скасування вимоги закону про обов`язкову державну реєстрацію вказаних договорів, тобто набрав чинності з 01 січня 2013 року. Набрання чинності зазначеним договором мало наслідком виникнення у сторін прав і обов`язків, пов`язаних із зміною та припиненням договірних відносин. Відтак, зміна умов договору чи його розірвання в односторонньому порядку, незалежно від проведення державної реєстрації прав за цим договором, не допускається.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 11 вересня 2018 року відзиві, ФГ "Дінекс-Агро" просить касаційну скаргу ФГ "Стоянов А. А.", доводи якої вважає необґрунтованими, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ФГ "Стоянов А. А." здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі рішення Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09 жовтня 2001 року № 77 є власником земельної ділянки загальною площею 3,6890 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0270, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.
04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ "Стоянов А. А." був укладений договір оренди, належної відповідачу на праві власності земельної ділянки.
Пунктом 3.1 цього договору визначено, що договір укладено строком на десять років починаючи з часу його державної реєстрації.
Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року проведено не було.
01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ "Дінекс-Агро" укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на десять років. Державну реєстрацію цього договору проведено 18 вересня 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 вересня 2015 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.