Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 554/8080/16-ц
провадження № 61-37822св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах недієздатної особи ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у міст Полтаві ради, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гофман Елла Леонідівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року у складі судді
Чуванової А. М. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах недієздатної особи - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у міст Полтаві ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 12 серпня 2016 року до місцевої прокуратури надійшло звернення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради щодо встановлення факту продажу квартири ОСОБА_1, який визнаний недієздатним рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 29 березня 2007 року, без згоди органу опіки та піклування. Об`єкт житлової нерухомості квартира АДРЕСА_1, набута у приватну власність ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 2016 року.
24 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживав з 1983 року.
Таким чином, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 червня 2016 року між недієздатним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки є таким, що вчинений фізичною особою за межами її цивільної дієздатності та суперечить положенням закону.
Беручи до уваги зволікання протягом тривалого часу опікуна ОСОБА_4 зі зверненням до суду, з метою захисту майнових інтересів підопічного, прокурор у визначеному законом порядку здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 в суді.
Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури, який діє в інтересах недієздатної особи - ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
від 24 червня 2016 року - недійсним. Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2017 року замінено прізвище відповідача ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 13 липня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гофман Е. Л.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним.
Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.
Задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу і витребовуючи квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що договір купівлі продажу, укладений 24 червня 2016 року між недієздатним ОСОБА_1 і ОСОБА_2, є недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 ЦК України, оскільки відчуження майна проведено особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності. Визнання недійсним наступного правочину щодо відчуження спірної квартири не потребується. Враховуючи, що правові наслідки недійсності угоди про відчуження майна, укладеної особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, з урахуванням положень частини третьої статті 216 ЦК України районний суд застосував передбачені статтею 388 ЦК України особливі умови застосування правових наслідків недійсності угоди про відчуження майна, укладеної особою, яка не мала права відчужувати, про що набувач не знав і не зміг знати, та витребував квартиру із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн, звільнивши її від сплати судового збору як інваліда II групи.
В інші частині рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому звільнив ОСОБА_2 від сплати судового збору, оскільки ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи безтерміново, яка згідно Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 червня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили порушення процесуального закону, прийнявши до розгляду позов прокурора, який не є представником сторони, оскільки недієздатний ОСОБА_1 не може бути позивачем у справі. Натомість належним позивачем мав бути або орган опіки, або законний представник недієздатного - його опікун ОСОБА_4, тоді як він залучений до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог.
Прокурор не надав суду доказів невиконання законним представником недієздатної особи або відповідним органом опіки та піклування своїх обов`язків, а отже не довів свого права приймати участь у справі.
Посилаються на порушення вимог статей 15, 60 ЦПК України, оскільки справа не є малозначною та повинна розглядатися в порядку загального позовного провадження, а отже представник третьої особи ОСОБА_10, не маючи статусу адвоката, не мав права приймати участь у справі.
Не допитані в якості свідків відповідач ОСОБА_3 та третя особа -
ОСОБА_8 .
Не дотримано вимог статті 105 ЦПК України та помилково не проведено судово-психіатричну експертизу ОСОБА_1 для визначення здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними на час укладення ним правочинів.
Оскільки прокурор ставив питання про визнання угоди недійсною на підставі статті 216 ЦК України, то застосування судом статті 388 ЦК України вказує на вихід за межі позовних вимог. Обраний прокурором спосіб захисту не є належним та відсутня можливість застосування судом одночасно положень статті 216 ЦК України, яка передбачає наслідком визнання недійсності правочину двосторонню реституцію, та статті 388 ЦК України, яка передбачає інший захист права власності.
Доводи інших учасників справи
12 вересня 2018 року Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради через засоби поштового зв?язу подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
14 вересня 2018 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури через засоби поштового зв?язу подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_3 процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Октябрського районного суду міста Полтави.
05 вересня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-37822св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.