Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 420/849/17
провадження № 61-15081св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 13 березня 2018 року в складі судді Стеценко О. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 26 червня 2019 року в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Стахова Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Луганській області направило до суду клопотання ОСОБА_1 про визнання та дозвіл на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 437 поселень Первомайське та Троїцьк м. Москви від 05 грудня 2016 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій формі у розмірі 13 259 рублів щомісячно на кожну дитину, починаючи з 07 листопада 2016 року, до повноліття дітей.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 13 березня 2018 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не була належними чином повідомлена про розгляд справи іноземним судом, внаслідок чого була позбавлена можливості взяти участь в судовому процесі, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 13 березня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулась Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення клопотання.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, оскільки ОСОБА_2 скористалась правом на апеляційне оскарження рішення мирового судді судової ділянки № 437 поселень Первомайське та Троїцьк м. Москви від 05 грудня 2016 року, а тому була заслухана судом держави походження. Висновок судів попередніх інстанції про те, що боржник не міг отримати повідомлення про розгляд справи, оскільки виїхав за межі держави у зв`язку із закінченням 24 липня 2016 року строку перебування в Російській Федерації спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтована, а її вимоги - незаконні. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, детально дослідив обставини виклику ОСОБА_2 до мирового судді в м. Москві, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України ( у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно з частиною першою статті 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.
Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.
За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;